<em><u>Если</u></em><em><u /></em><em><u>при</u></em><em><u /></em><em><u>ответе</u></em><em><u>,</u></em><em><u /></em><em><u>то нужно</u></em><em><u /></em><em><u>нажать</u></em><em><u /></em><em><u>на</u></em><em><u /></em><em><u>+</u></em><em><u /></em><em><u>и</u></em><em><u /></em><em><u>выбрать</u></em><em><u>:</u></em><em><u /></em><em><u>B</u></em><em><u>,</u></em><em><u /></em><em><u>I</u></em><em><u>,</u></em><em><u /></em><em><u>U</u></em><em><u /></em><em><u>или</u></em><em><u /></em><em><u>всё</u></em><em><u /></em><em><u>сразу</u></em><em><u>.</u></em>
- <em><u>Так</u></em><em><u /></em><em><u>же </u></em><em><u>можно</u></em><em><u /></em><em><u>выбрать</u></em><em><u /></em><em><u>пункты</u></em><em><u>.</u></em><em><u>.</u></em>
Дорогий Павлику!Не звертай увагу на людей.які з тебе глузують ,насміюються.Вони не розуміють .як це мати хворобу і як важко з нею жити.Уникай спілкування з такими людьми.Звичайно прощавай їм,але ти обираєш собі друзів сам.будь уважний що до вибором друзів.і піклуйся про своє здоров*я.
Нехай,тобі щастить!!
Ответ: Твір І. Франка "Захар Беркут" можна вважати історичною повістю тому що:
• У ньому забражені історичні події (монгольська навала);
• Наявні реальні персонажі з історії (бегадир Пета, Бурунда)
Думки про безсмертя народу та його пісні
<span>Живуть на світі люди, життя яких бездоганне, мов куля. Незважа ючи на те, яке суспільне становище займає людина, кожному властиво робити помилки. Можна бути царем, мати владу і вмерти, не залишив ши згадки про себе в душі жодної людини. Але є такі люди, які не зробили за своє життя надзвичайних відкриттів, але їх люблять і поважають родичі та знайомі, їх не забувають ті, кому вони подарували життя. Головна героїня роману Ліни Костенко саме така. Поетеса порушує проблему несправедливості світу, але розкриває образ Марусі Чурай, як противагу всій мерзоті, що панує серед людей. </span>
<span>"Це - голос наш" Маруся - голос народу. Голос, що ллється із надрів душі. Іван Іскра каже про неї, що вона - голос України. Дівчина каже Грицю: </span>
<span> Це ж цілий вік стоятиме між нами. </span>
<span> А з чого ж, Грицю, пісню я складу?! </span>
<span>Серце повинне бути чистим, а інакше пісня не поллється. До якого ж висновку ми дійшли? З давніх-давен Україна була знана своїми піснями. Наша нація щира, відкрита, а тому і пісні в нас мелодійні, лагідні, іноді болісні. </span>
<span>"Це - душа." Красива душа в Марусі. Не терпить вона ні лестощів, ні нечесної праці. На різних духовних рівнях вони знаходяться з Грицем, не даремно ж дівчина каже: </span>
<span> Чи він мені, чи я йому нерівня. </span>
<span> Нерівня душ - це гірше, ніж майна! </span>
<span> </span>
<span>Світ, в якому ми живемо, несправедливий і жорстокий, бо в ньому є місце для підступних та черствих людей. Але наша планета прекрасна, тому що ще живуть ті, хто здатні дарувати тепло і ласку тим, хто цього потребує. Маруся Чурай світила для України і для її синів, вона дару вала їм свої пісні, нічого не потребуючи натомість. Я вважаю, що люди здатні зігріти тих, хто ще почуває себе самотнім. А тому ще довгі роки над нашими домівками будуть лунати чиїсь добрі і лагідні пісні. </span>
Похід до школи
В усі робочі дні я йду в школу. Я просинаюсь, і, не помічаючи нічого навкруги себе, йду вмиватись. Порядок - відразу після холодної води стає краще! Потім я ретельно чищу зуби і йду перевдягатись у шкільний одяг. В нас немає форми, тому я сам вибираю, у що вдягтись. Сьогодні я вдягаю синього светра й джинси. Чудово!
Після цього я роблю собі сніданок й виходжу до школи. Вдихаю холодне, свіже ранкове повітря. Як же чудово! До школи йти мені досить далеченько, тож я вийшов пораніше. Не люблю запізнюватись! Обійшовши кілька багатоповерхових будинків, я перейшов дорогу. Лишалося пройти супермаркет і поряд з ним - маленьку крамничку. І ось, я коло будівлі!
Ось такий мій шлях до школи.