Образ Чіпки «Хіба ревуть воли» У центрі роману — образ Чіпки. Його історія займає три частини твору. Чіпка (Ничипір) Варениченко — найпомітніший, особливо детально виписаний образ революціонера, бунтаря у вітчизняній літературі другої половини XIX ст. Панас Мирний та Іван Білик докладно простежили, як потенційно добру, чулу, чесну й совісну людину затята революційність, мстивість неминуче веде до страхітливого морального краху. Доля, суспільство справді вкрай несправедливі до Чіпки. Однак чи можна через це зневірюватися й мстити? Він обирає саме такий шлях. Безвихідне узагальнення «немає правди на світі» підказує йому прямо більшовицьку ідею: «Куди не глянь, де не кинь, — усюди кривда та й кривда! Коли б можна, — увесь би світ виполонив (себто виполов, знищив. — Авт.), а виростив новий! Тоді б, може, й правда настала!» Разюче символічна кінцівка роману: Чіпки зрікаються, його проклинають і Галя, і мати — найдорожчі люди, для яких, власне, він і шукав ножем правди й щастя. З пекучим докором на устах: «Так оце та правда?» — дружина накладає на себе руки. А мати сама віддає на кару свого сина-зарізяку, аби зупинити його сатанинство. Адже для Мотрі Господня заповідь («Не убий» — заповідь добра, любові до ближнього) вища, ніж материнські почуття. Зрозуміло, і Мотря, і Галя — то сама Україна, душа народу нашого, що однозначно відкидає кривавий шлях боротьби з несправедливістю. Автори наголошують, що, попри все, Чіпка міг зробити й інший вибір. Життєві умови, які формували його як особистість, не такі вже й однозначні, одновимірні. Якісь обставини тягли Варениченка в прірву морального занепаду, а інші оберігали його від «слизької дороги»
у мене е багато товарищів але справжніх друзів мало у мене є друг якого звуть ,,,,,, я дружу із ним ому що він допомагае у важкій ситуаціі вирішити мою проблему і це доказуе ситуація ,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Праця має стати для людини природною потребою і «найсолодшою поживою» (ідея спорідненої праці).
Стельмах Михайло Афанасійович
Климко-надзвичайно,добрий,чуйний герой.Його можна назвати супергероєм адже не кожен готовий віддати своє життя за для того,щоб зберегти життя маленькій дитинці.Климко був не багатий тому у нього не було багато гарного одягу, у нього не було батьків ,але був добрий дядько який про нього піклувався приносивши смаколики коли повертався пізно з роботи.Климко мав добре та велике серце,нічого не боявся,пішов аж у Артемівськ за сіллю,захищав дівчинку на базарі.Климко гарно до всіх відносився як до свойого дядька якому він приносив тарілку борщу,виливав бочку з дьогтяною водою,так і за вчителькою,другом Зульфата.Я ставлюсь до Климка як до супергероя,бо він віддав своє життя за те щоб зберегти життя маленькій оленці,не боявся і сам пішов за сіллю.