Чари ночі, вона вразила мене своїм ліризмом та текстом. Також мене схвилювали наступні рядки: Життя лише єдина мить, для смерті ж вічність ціла. Справді, життям треба насолоджуватися, адже вічним воно не буде. Кожну секунду, кожен момент свого життя треба радіти і захоплюватися коханням
Були собі чоловік і жінка і мали четверо дітей. Жили вони з риболовлі. Якось чоловік застудився і помер. Жінка сама ловила рибу і годувала дітей. Та незабаром і вона застудилася і злягла хвора. Лежить у постелі, а дітей і немає чим годувати. Вже й у неї пересохло в горлі, мовила тихо до дітей:
<span>- Діточки, діточки, подайте мені води. Бо не дам собі ради, щоб підвестися самій, а пити так хочеться. </span>
<span>- Нема в хаті води, - одказують діти. </span>
<span>- Візьміть глечик, - каже мати, - підіть до річки та й наберіть води. Одізвався старший хлопець: </span>
<span>- Я не маю чобіт, нехай іде сестра. Мати до дочки: </span>
<span>- Піди, доню, принеси мені води. </span>
<span>- Я не маю хустки завинутися. Нехай іде менший. Просить мати меншого сина: </span>
<span>- Піди, Івасику, принеси мені водички. </span>
<span>- Я не маю в що вдягнутися, - одказує той. Так ніхто і не приніс хворій матері води. </span>
<span>Пішли діти надвір, граються, а мати в хаті ледве-ледве підводиться з ліжка, обростає пір'ям. А найменший хлопчина саме вбіг у хату, бачить - мати вже стає зозулею, став гукать до брата і сестрички: </span>
<span>- Наша мати стає зозулькою, хоче одлетіти од нас. Скоренько біжімо по воду для неї. </span>
<span>Схватили діти хто що: глечик, кружечку, відро. Всі побігли до річки, набрали води і кричать навперебій: </span>
<span>- Мамочко, мамочко, пий воду. </span>
<span>А мати вже вся обросла пір'ям, стала зозулькою, одлітає од хати: </span>
<span>- Ку-ку, ку-ку... Пі-зно, ді-ти, пі-зно... Ку-ку, ку-ку... </span>
<span>І стала одлітати. А діти за нею бігли, бігли, збиваючи по грудах ноги до крові. І до цих пір у лісах, на полянах стелиться мох з червоними краплинами: то, кажуть, ті краплини крові, що стікали отоді з ніг дитячих. </span>
<span>А мати назавжди одцуралася рідних дітей і донині літає зозулею.</span>
Я хочу розповісти про другорядного героя Кактуса з твору «ТТБ» Л.Вороніної.
Це прізвисько одного хлопця, його справжнє ім’я Сашко Смик. Колись він був як усі. Мав сили рівні з іншими, був одного зросту з усіма, особливо нічим не вирізнявся серед інших дітей. Але після останнього літа він виріс на дві голови, накачав м'язи. Особливо вирізняла його серед інших зачіска, схожа на кактус. Відчувши силу, він став занадто самовпевненим, зробився бешкетником. Ображав свого сусіда Клима,обзивав його різними образливими словами.
Кактус не подобався багатьом. Автор характеризує цього героя з деякою непривітністю, зовсім не симпатизує йому. Називає цього героя орангутангом. Він дуже добре змальовує зовнішність та риси Кактуса, але без якогось захоплення ним. На мою думку, автор навіть підкреслює, що погана поведінка людей ще більше псує їх зовнішність.
Сашко у творі пережив багато пригод, дечому навчився. Мене тішить те, що він більше не буде зрадником і не показуватиме свої «колючки».
Іван - це дуже вольовий чоловік. Зустрівши Джулію, він зрозумів, що боротиметься за життя будь-яким шляхом. Його вирішили вбити, щоб він не спробував утекти вчетверте. Але Іван був надзвичайно мужнім, сміливим та прагнув справедливості і тому протистояв знищенню. Хоробрі жінки також можуть мати ці риси, які допомогли Івану та Джулії вижити під час Другої світової війни у повісті "Альпійська балада"
Дощ Теплий, короткочасний Звеселяє, радує, де Дощ-вода в рідкому стані Вода