Ось послухайте, панове! (означено-особове).
Як же бучно, як же вільно всім гулялось на весіллі! (безособове)
Вік живи, вік учись (узагальнено-особове).
Порадили мені прийти завтра вранці (неозначено-особове).
Тихий вечір (називне).
Всіх приймали, всіх вітали, всім уміли догодити (неозначено-особове).
Зіронька, зимонько, матусю, тату, Миколо Сергійовичу
Важка доля випала на український народ. Шлях становлення України був складним і тернистим. Але на нас ще очікує досить багато невирішених проблем і прийняття складних рішень, які допоможуть Україні стати твердо на ноги. Ми вже маємо національний герб, свій прапор, гімн і державну мову. Проте важлива боротьба ще попереду: за нашу культуру, рідну мову і Батьківщину. Ми пробудили в собі відчуття єдності і готові піднятись з колін. Але як це зробити?Якою дорогою краще піти? Від нашого вибору залежить чи визнанає Україну світова спільнота, як незалежну, самостіну і сильну державу. Зрозуміло, що вибір не простий, але його необхідно зробити. Україна не може розриватись між двома політичними і економічними блоками.
На мою думку місце України повинне знаходитись саме в європейській половині світового товариства.
-Доброго дня, Тетяна Іванівна!
-Доброго дня, Сидоров.Ти такий дорослий!
-Як ваши справи, учні гарно навчаються?
-Дмитрику, ти ж знаєш, ніхто не бажає зараз вчитися.Всім треба все й одразу.
-Я теж не хотів вчити українську, а зараз завжди про вас думаю, коли мені треба документи українською написати.
-То як, правильно пишеш?
-Так, мені всі наші менеджери заздрять.Ніхто так не вміє,як я.Дякувати вам, Тетяно Іванівно.
-Нема за що.Скоро буду твого сина Петрика навчати.
-Так, так.
-До побачення, Дмитрик.
-До побачення.