Шлях в життя дає, мов мати!
Кличе мудрості пізнати.
От урок останній.Квіти.
Линуть діти в світ радіти!
А у неї - інші діти!
1. Завдання вчительки.
2. Насмішки майбутнього майстра велосипедного
спорту.
3. Добра бабуся, та дід Трохим.
4. Дорога до лісового озера.
5.
Страшна розповідь про химеру.
6. Таемниця. І нічна варта.
7. Вивчення
бібліотеки.
8. Митькозавр Стеценка із Юрківки.
9. Велечезні сліди на
березі.
10. Невдала операція "Курка".
11. Нічний розіграш Васі.
12.
Майбутні пригоди хлопців.
Епітети: «пишна рожа», «гарна слава», «по степу німому».
<span>Метафори: «вдарили з гармат», «лине гомін».</span>
<u>Тема</u>– зображення важкої долі двох братів-козаків, які, відправившись захищати рідний край, керуючись гординею та власними амбіціями, знехтувавши батьківським благословенням, потрапили у важке становище під час шторму; проте вчасно отямившись, були врятовані з допомогою ласки Божої.
<u>Ідея</u><span> – засудження гордині, непокірності, зневаги до отчуючих та уславлення волелюбності братів-козаків.</span>
Ответ:
Маруся – дівчина-полонянка, що вже не перший рік живе у Туреччині: «Дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка». Незважаючи на те, що вона вже «потурчилась, побусурменилась», вона не забуває рідну Бтьківщину. Маруся згадує про велике і значне для українців свято – Великдень, та саме у цей день визволяє усіх українських невільників. У дівчини добра душа, вона не пройшла повз чужого горя та радить скоріше тікати: «Ой, козаки, Ви, біднії невольники! Кажу я вам, добре дбайте, В городи християнські утікайте». Маруся зберігає пам’ять про батьків та рідну землю, проте каже, що назад вже ніколи не повернеться. У цьому і полягає її трагедія. Отже, ставши дружиною турецького хана, дівчина намагається зберігати у своєму серці любов до Батьківщини та проявляє свої найкращі якості, допомогаючи своєму народові на чужині.
Объяснение: