<span>Читаючи повiсть Дорогою цiною, мене вразило те, як герои любили життя, та хотiли бути вiльними. Головнi герои повiстi- Остап та Соломiя. Це коханi люди, якi хотiли бути разом. У цiй повiстi остап для мене постав таким: вiльнолюбивим, тому що ризикував за ради волi, цiною власного життя, рiшучим, сильним, смiливим, вiрний у коханнi-це i э образ сильного чоловiка. </span>
<span>Коли я читав повість А. Я. Чайковського «За сестрою», мені здавалося, що переді мною постав герой-богатир з раніше читаних українських дум. Хоч Павлусю було лише п’ятнадцять років, але він часто потрапляє, а потім вибирається із ситуацій, з яких йому, здавалося б, вибратися не під силу. Я розумію, що автор явно перебільшує фізичні можливості свого героя, але, певнр, він на: магався довести нам, сьогоднішнім, що такі молоді герої — окраса історії України! І ми вже не помічаємо цього перебільшення, бо образ Павлуся захоплює нас, викликає особливу симпатію; його хочеться наслідувати і бути на нього схожим.</span><span>Ось Павлусь вирушає в далекі й небезпечні мандри на пошуки сестри, яку щиро любив. Ні лихі часи, ні повна невідомість не зупиняють юного героя, бо його надихають рішучість і сміливість старших співвітчизників-запорожців. Він намагається насамперед собі довести, що гідний їх, вірних захисників нашої землі від татарських набігів.</span><span>Андрій Чайковський не ідеалізує Павлуся. Хоч, звісно ж, у першу чергу, наділяє його найкращими рисами, за які хлопця не можна не полюбити. Щодо мене, то я схиляюсь перед патріотизмом сміливого Павлуся, його присягою на вірність рідному краєві, яка звучить у внутрішніх монологах героя, а також перед щирістю та м’якістю душі, теплотою та ніжністю почуттів. Навіть те, що він нібито поступається совістю і вдається до хитрощів і обману татарина, який хотів повернути хлопця до двору Сулеимана, можна виправдати. Ним керувала мета будь-що вижити, щоб здійснити свою мрію — знайти сестричку Ганнусю і визволити її з неволі. Цій благородній меті були підпорядковані всі його вчинки і поведінка, поки не здійснилася його зустріч з сестрою.</span><span>Гадаю, образ Павлуся надовго запам’ятається не тільки мені, а й моїм одноліткам, бо хвилює й сповнює душі щирою любов’ю до рідної землі та її історії.</span>
Жанр: пейзажна лірика
Тема: зображення приходу осінньої пори
Ідея: вираження тривоги ліричного героя через опис осінньої природи Римування: перехресне
Наші батьки- це найдорожче.Якби не вони нас на цьому світі не було б, їм ми завдячуєм життям.Тому коли ми будемо дорослими повинні допопомагати їм, атже за своє довге життя вони натрудяться і вже не зможуть працювати так як колись.Це не єдина причина чому ми повинні допомагати старим батькам, ми їх любимо дуже сильно і я не змогла(зміг) би не дбати про них, вони виростять нас і ми повинні бути вдячні за це і дякувати їм що не росли в дит будинку.