У головного героя гаряче і любляче серце. Він не терпить несправедливості, він відважний. Часом Міо дуже важко, часом він впадає у відчай і навіть плаче, але все ж таки здійснює свій подвиг і стає героєм. Образ Міо дано в розвитку. Спочатку це самий звичайний хлопчик, але думка про визначене йому подвиг (про нього розповідають в старій легенді, яку нашептав Міо казковий колодязь), про страждання людей надає йому мужності. До кінця твору Міо знаходить і батьківську любов і дружбу, домагається виконання всіх своїх заповітних бажань. Самовідданість, відвага, почуття обов’язку, підтримка друзів ведуть його до перемоги.
Реґіна — сирота, але вона тип психологічно нестійкий, слабкий, податливий, схильний коритися. Вона змалку звиклася з нещастями, змирилася з їх невідворотністю, не виробила в собі житейського імунітету.В образі Реґіни приваблює її глибокий внутрішній світ меланхоліка, здатність на справжнє почуття. Попри це, слабкість характеру невідворотно дається взнаки: дівчина навіть не думає протестувати намірам тітки видати її за зовсім чужу, незнайому людину, – попри те, що якраз перед цим вона зустріла своє кохання і усвідомила це. За такі речі життя карає. Десять років у холодних пазурах збоченця Стальського – це може й надміру жорстоко. Але завважмо: весь цей час вона не насмілися цьому протистояти інакше, як слізьми й самобичуваннями. Скажемо так: не насмілилася протестувати сама, наївно надіючись на доброго священика, що напоумить її потвору-чоловіка. Відтак же, коли Євгеній у хвилину психологічної слабкості, спричиненої враженням від раптової зустрічі з нею, пропонує Реґіні кинути все, вкрасти її і втекти світ за очі, вона лише спочатку реагує адекватно – охолоджує його хвилинний намір; насправді ж сприймає в глибині душі його слова за чисту монету і сподівається на них, – адже, прийшовши до Євгенія увечері напередодні вирішального для його кар’єри дня і “підставивши” його таким чином, вона підтверджує, що їй ідеться зовсім не про розлучення зі Стальським… Такі мазохістичні натури, доведені до крайньої межі відчаю, таки здатні на поступок, але – лише на один. Так сталося і з Реґіною: вона вбиває Стальського, але й самій їй після цього уже не жити.
У місті моєму багато різних вулиць: і великі, і маленькі, і широкі, і вузькі, з високими будинками, і не дуже, але рідна мені вулиця тільки одна.
Історію появи свого двору я не знаю, мої батьки жили в іншому місті (районі), але я знаю безліч подій, які відбувалися на моїй вулиці, знаю кожне дерево, кожен затишний куточок, куди можна сховатися під час гри в хованки. Я знаю практично всіх дітей свого двору. Разом ми часто влаштовуємо різноманітні змагання, граємо, жартуємо, розмовляємо.
Я люблю свою вулицю в будь-який час року. Навесні на деревах розквітає бузок, від цього все навколо просочується приємним ароматом квітів. Влітку весь двір стає схожим на мурашник, бо на вулиці з'являється багато людей, тому що всі жителі виходять погрітися на сонечку. Восени двір забарвлюється в усі відтінки червоного і жовтого, стає надзвичайно красиво. Взимку всі засинає і навколо стає тихо.
Моя вулиця - це те місце, до якого я ставлюся з особливим почуттям. Вона мені дуже дорога, тому що тут я ріс, знайомився з новими людьми, багато чому навчився. Саме з моїм двором пов'язано багато щасливих і радісних моментів мого життя. Моя вулиця назавжди залишиться в моєму серці незалежно від того, де я буду жити в майбутньому.
Драма
Соціальна, побутова
Зображує, висловлює, розвивається
є специфічним видом мистецтва
Жанр
7 класс...............................