У вірші «І ти колись боролась, мов Ізраїль...» Леся Українка використовує біблійні легенди про те, як народ ізраїльський шукав землі обітованої. Новітнім Мойсеєм поетеса побачила Богдана Хмельницького. Здавалося б, повинні запанувати мир та злагода між брата-ми-сусідами. Але «дух зрадив», і знову український народ опинився ще в більшій неволі на своїй власній землі. Провідники нації теж не змогли знайти спільної мови між собою, спільної мети — «з отарою блукали й пастухи».
З болем лірична героїня запитує: «Чи довго ще, о, Господи, чи довго ми будемо блукати і шукати рідного краю на своїй землі?» Можливо, треба розсіяти народ по світу, щоб журба за рідним краєм примусила його боротися й добуватися батьківщини, тоді вона буде ріднішою?
<span>Твір ліро-епічний, сповнений риторичних запитань, які передають глибоку занепокоєність поетеси принизливим становищем свого краю й байдужістю народу. </span>
Я читатель..........................
Якби б я потрапила до країни яян я б познайомилася з усіми жителями цієї країни.Я б допомогла тому,кому було тяжко зробити те що вони не можуть.Я б побачила все чого немає в інших країнах.Мені б сподобалось у цій країні!
Сили природи віщували йому невдачу, прикмети були погані
Інколи люди не задумуються навіщо треба рідна мова. але треба хоча б уявити що було б якщо б у людей не було рідної мови! бо без рідної мови не має народу. Ми всі прекрасно знаємо що українська мова входить до топ найкрасивіших мов у світі. українською мовою писали такі відомі люди як Тарас Шевченко, Леся Українка та багато інших.
и вы удивляете скильки отворив было бы загублена Як щоб не було української мови!
І не тільки творів а ще й гарних та милозвучних колискових ,пісень та поезії.
Я впевнений що коли ми прилітаемо до інших стран нам приємно десь почути нашу рідну мову. бо як кажуть наші люди всюди