Хто такі ваганти? Уявлення про середньовічну поезію було б неповним без латиномовної поезії вагантів (від латинського vagaпtis — бродячі люди). Це були мандрівні священики, які не мали своїх парафій, монахи-втікачі, що через одруження чи пияцтво втратили духовний сан, веселі школярі та студенти. В університетах, у монастирських та міських школах Європи заняття велися латиною. Це давало змогу студентам перебиратись з одного місця в інше, з країни в країну.
Свобода — понад усе. Безжурне мандрівне плем’я поетів-вагантів віддавалося усім радощам мирського буття. Дух вільнодумства царював у їхній поезії. Радість і свобода — ось чого прагнула душа ваганта. Чітко розподіленому на соціальні прошарки середньовічному суспільству вони протиставляли своє братство (орден), яке було відкрите всім веселим і добрим людям. А також тим, хто готовий був поділитися з нужденними своїми грішми та хлібом, хто відкидав суспільну і майнову нерівність. Ваганти приймали у своє братство людей незалежно від національності й віросповідання. Єдиним критерієм для них були чисті душа і серце.
Проте, мріючи про людяність і рівність, ваганти на власному життєвому досвіді переконувались, іД° світ швидше злий, аніж добрий. їх переслідувала бідність, змушувала мерзнути і голодувати, переривати навчання.
Погас веселое красочное лето, и осень стала хозяйкой в лесах, полях, на речках и прудах. Утром уже непривычно холодно, а днем еще, словно в память о лете, солнышко весело пригревает. Во всем чувствуется прохладное дыхание осени.
Серое небо все чаще покрывают низкие и тяжелые облака — моросит надоедливый дождик. Деревья сбросили свой наряд. Старый дуб скрипит на опушке, как будто задумался перед продолжительным зимним сном. А возле покрытого мхом пенька выстроились в строку ровненькие и стройные опята. Пожелтевшая трава припала к самой земле.
Все это и является признаками прекрасной поры года, воспетой в песнях и написанных в стихах. За это я и люблю эту незабываемую, прекрасную, золотую пору года осень !
Епітети: лихая біда, Бог милосердний, пишнії рукава.
Порівняння: прямісінька, як стрілочка, очиці, як тернові ягідки, бровоньки,як на шнурочку.
Персоніфікації: <span>нечистий таки вп’ять силу озьме, пiдцюкне й потягне низку добру до погибелi; сатана зна, чим пiдштрикнути.
</span><span>Зменшено-пестливі суфікси: прямесенька, як стрілочка, чорнявенька; очі веселенькі; носочок пряменький; губоньки; зубоньки; рученята; зоренька; горобчик; ластiвочка; сердитенько.
</span> Я - Софія 6 класс)))))
Епітети «славний, молодий, голова завзята, буйне військо», пестливе слово «козаченьки», присвійний займенник «наші» передають пошану та любов українського народу до своїх оборонців. Різко протилежні емоційним забарвленням тропи, що змальовують ворогів: вони прокляті, татарська орда порівнюється із страшним громом і чорною хмарою, яка «світ закрила». Постійний епітет «велика сила» вказує на те, що татар було набагато більше, ніж козаків, проте хоробрі воїни відважно кидаються в бій, захищаючи свої землі.Епітети: «славний козаче», «буйне військо», «голова Завзята», «тяжке горе», «білий світ».Метафори: «Вкраїна плаче», «Морозенко… сивим конем виграває»,«живцем серце виривали», «Україна славою покрита».Гіпербола: «татар велика сила».<span>Риторичні оклики: «Дивись тепер, Морозенку, Та на свою Україну!», «Тяжким горем та сльозами, Та кров’ю полита!».</span>