Багато прикладів використання фантастики, як помічника автора в художній виразності, провідника його думки, знає світова література. Наприклад такі твори, як «Ніс» Гоголя, «Портрет Доріана Грея» Оскара Уальда, «Історія одного міста» Салтикова-Щедрина. Цей напрям в українській літературі започаткував Г.Ф.Квітка-Основ’яненко в повісті «Конотопська відьма».І насправді фантастичні, дивні події відбуваються в чудовому містечку Конотопі.То конотопський сотник пан Забрьоха наче птах літає під небесами, то не хоче тонути в річці Явдоха Зубиха, хоч на неї навісили двадцять пудів, то хорунжівна Олена підступно змінює своє рішення, то кудись поділися вікна та двері в хаті, не пускаючи до вінчання Микиту Уласовича. Ось до чого привело відьмовське чаклування!<span>Але не жахається, не сумує читач, упізнавши про такі страшні події, які були викликані потойбічними силами, бо інтонація і мова письменника залишаються глузливими і насмішкуватими. Приходять на розум слова Микити Уласовича про писаря Пістряка: «..Нехай, — каже, — чи не проспиться, бо він часто химери гонить…»</span>
Тому що вони розповідають нам нашу історію,яку ми не маємо забувати,адже хто не знає минулого,той не вартий майбутнього
Хуха Моховинка - це дуже маленька і легенька лісова істота. Вона м`яка на дотик, вкрита довгою зеленою вовною, має голу мордочку і лапки. Хуха маленьна наче кошенятко, вона вірна і товариська, якщо у якоїсь тваринки лихо - завжди допоможе. Ще вона дуже працьовита. Ось така Хуха Моховинка!
Думаю, що винні обоє. Та Карпо підняв руку на свого батька, а це, як на мене, більша провина. Лаврін хоч і змусив батька зрозуміти, що той не є господарем майна краще ставився до свого батька. Та це тільки моя думка)
Лісовик,мавки,папороть
Вогненний змій