У моєї сестрички - дві барвисті спіднички: на одній - як на полі: різних квітів доволі, а на другій спідничці -дві червоних синички. Щонеділі сестричка одягає спідничку: не барвисту з квітками - ту, що має синичку.
Главные герои<span>Том СойерГекльберри (Гек) ФиннТётя ПоллиИндеец ДжоДжо ГарперСид Сойер<span>Мэри Сойер</span></span>
А ви оголосіть краще, що мене вбито. Я сидітиму тут і носа нікуди не по-тикатиму.
— Аякже! А де труп? Ти мені трупа давай, а тоді сиди: хоч сто літ! А хто бачив, як тебе було переможено? Гадаєш, всі такі дурні? Я через тебе, гевала, ночей не сплю, вже третій день п'ю. Так і зіпсуюсь до дідькової мами. А що з дочкою буде? А з Люботином? В тебе що — патріотичні почуття притуплені?
— Та ні… але я ще такий молодий… не нажився ще… — Шкода. Але що робити?
— Так, це правда. Але я вже знаю, що зроблю. Я вийду на герць. Заради князя, заради його доньки і заради Люботина. Мого Люботина. Бо ж це і моя земля!
— Що ти говориш?! Ти повинен жити! Життя володаря не варте й одного рядка поета! Ти повинен писати!»
— Ну і що? Ваш батько не винен, що мусить брехати. Якби я був справжнім драконом, то й не треба б цієї кумедії.
— Або якби князь був князем… І я — сама собою… І всі люди — людьми… А не драконами. Ах, я знаю, що зроблю! Зараз вийду до них в оцій чистенькій сукні… Нехай побачать, що нема вже кого визволяти…
— …є лицарі і з‑за границі, розумієте? Ми в жодному випадку не повинні перед ними острамитися. Але й підтяти вас жоден з них не сміє. Цього ми до-зволити не можемо. Герой мусить бути свій. Так би мовити, для історії і для прикладу.
І. Нечуй-Левицький та П. Мирний дуже добре володіли словом та були справжніми знавцями свого народу. Ці письменники дуже влучно змальовували типові характери нашого народу. Окрім цього, обидва з авторів мали чітку суспільну позицію, сміливо відстоювали свою думку навіть у сфері політики.
І П. Мирний, і І. Нечуй-Левицький дуже добре знались на психології людської душі. Так, П. Мирний започаткував жанр соціально-психологічного роману. З особливою майстерністю він створював образи у творі «Хіба ревуть воли..», зобразивши емоції та переживання своїх героїв. У «Кайдашевій сім’ї» І. Нечуй-Левицький також звертається до людських характерів. Він змальовує цілу галерею різноманітних образів: Кайдашиха, Мотря, Карпо та Лаврін. Всі ці люди дуже різні.
Отже, обидва письменники мають чимало спільних рис. Зокрема їх єднає бажання зобразити людські душі та віднайти особливі характери. Окрім цього, письменники мали однакову життєву та громадянську позицію, яка була непохитною до кінця їхніх днів і знайшла відображення у їхній творчій манері.
1) Батько пропонує Василеві поїхати з ним у поле, для того, щоб привити йому любов до праці.
2) Пробудження Василька, і його здивування до червоного неба.
3) Василь зачарувався красою сходу сонця і поля.
4) Жалкування сина з приводу того, скільки він ранків проспав.