Твір за повістю Г. Тютюнника «Климко»
Твір розміщено в твори з української літератури від Tvir в Пятница 4 сентября
Війна несе горе всім. Кров, біль, страждання випали на долю дорослих, які зі зброєю в руках пішли на фронт. Та як почувалися діти і підлітки, багато з яких залишилися без піклування старших, без даху над головою, перед щоденною смертельною небезпекою? На собі, своїй долі відчув чорний подих смерті і Григір Тютюнник. Пізніше, ставши письменником, він не зміг не описати тих страхіть, які випали на долю покоління. Розповідь про дітей війни — основна тема його творчості, зокрема повісті «Климко».
Головний герой, як і сам письменник, залишився сиротою, виховувався у дядька, доки той не загинув від німецької бомби. Вже з початку повісті ми бачимо, що хлопчик серйозний, відповідальний. А зі смертю дядька йому і зовсім довелося покладатись тільки на себе. І Климко, і його друг Зульфат — чуйні, чутливі до чужого горя. Самі беззахисні, вони прихистили у себе свою вчительку з її немовлям. Зрозумівши, що запасів на зиму обмаль, Климко вирішив іти у Слов’янськ по сіль, на яку можна було наміняти харчів. Подорож далека й безпечна, але Клим-ко готовий терпіти холод і голод заради Зульфата, заради Наталії Миколаївни і її дитинчати. Взаємодопомога — характерна риса майже всіх героїв оповідання. На перший погляд безпорадна людина у трагічній ситуації знаходить сили і можливість допомогти іншій: хлопці допомагають вчительці, старий безногий швець разом з голодним Климком рятують молоденьку дівчину від облави, чужа жінка доглядає хворого Климка і навіть запрошує залишитися жити у неї. Біда зближує, згуртовує людей, виявляє глибини людської душі: доброту, порядність одних і жорстокість та підлість інших.
Фінал оповідання — трагічний. Климко загинув від фашистської кулі уже біля самого дома, а «з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль».
Ця повість страшна своєю правдою про війну і красивою правдою про благородних людей. Схиляючи голову перед пам’яттю дітей, що загинули на війні, ми маємо докласти всіх зусиль, аби не опалював вогонь війни душі дітей.
Боярин Тугар Волк в лагере 1. Тухольцы зажигают очаги. 2. Интерес боярина к работе тухольцев. 3. Изготовление метавок. 4. Мирослава признается, что это она научила делать метавкы. 5. Сомнение Тугара Вовка в успехе монгольского похода. 6. Описание поляне, где происходила совет старцев. 7. Приход Тугара Вовка и Мирославы на совет к Захара Беркута. 8. Боярин сообщает условия Бурунди. 9. Обсуждение условий. 10. Предложения старцев и рассуждения Захара Беркута. 11. Ответ вождя Тугара Волка. 12. Мирослава уговаривает отца остаться в тухольцев.
Мудра дівчина одна
Иволгу зустріла,
Рано вранці заспівала
О Оксані милій,
Соню,чом ти довго спиш?
Лагідно спитала:
А чому б мені не спати?
Вигукнути:добрий ранок!
А потім дрімати!
Павлусь — пятнадцятирічний хлопець, представник славного козацького роду Судаків. Риси характеру Павлуся Вольові якості: а) цілеспрямованість і наполегливість; б) мужність і витримка; в) незламність і твердість; г) готовність на самопожертву; д) велика сила волі; е) ненависть до гнобителів українського народу, зрадництва. Розум і кмітливість: а) володіння зброєю; б) застосування знань, отриманих від діда Андрія і козаків. Почуттєві риси: а) справедливість; б) вірність; в) сердечність і доброта; г) гордість; д) кмітливість і винахідливість; е) любов до сестри, родини, рідного краю; є) вміння реально оцінювати ситуацію.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/za-sestroyu-harakteristika-pavlusya/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Колись в давні часи не було веселки.І ось один раз сталася одна подія:розцвіла червона троянда.Всі її пелюсточки були рівні не пом"яті,а такого яскравого червоного ніколи не бачили.З кожним роком одна пелюстка ставала іншого кольору.І ось коли кольори заповнили всю квітку,квітка була яскрава, яку ніхто ніде не бачив.І ось один колір простягнувся по вздовж неба, а інші кольори полетіли за ним.Коли всі кольори були на іншому боці там з"явилася дівчина.Вона була прекрасна,її довге, пишне волосся мало 7 кольорів а платтячко було червоне як троянда.І відтоді коли закінчувалася гроза вона простягала волосся 7 кольорами.І так тривало багато-багато віків.Ось так з"явилася веселка.(я ніде не списувала чесне слово)