Мартин Боруля — головний персонаж
комедiï. Це людина iз заможноï верхiвки села, не заслiплений жадобою
збагачення, не позбавлений рис гуманностi. Однак, це натура, скалiчена духовно
нездоланним прагненням вийти «на дворянську лiнiю». Коли б його спитали, навiщо
йому те дворянство, вiн, певно, не змiг би пояснити як слiд своє дивне бажання.
Мартин — гарний сiм'янин, у домi порядок i достаток; i авторитет, i гроші — все
це у нього є. Виявляється, герою треба дворянського титула, який, на думку
Мартина, зробить його паном.
У своєму домi цей «міщанин-шляхтич» (так
назвав свого героя Журдена французький драматург Мольєр) заводить дворянськi
порядки, сам мучиться через своï химери, але терпить, бо вважає таку «домашню
перебудову» шляхом до полiтично-правового мiсця в помiщицько-капiталiстичнiй
державi, яке мало дворянство.
Мартин велить своïм дiтям називати себе
не татом, а «папiнькою», а маму «мамiнькою». Вiн довго вранцi вилежується в
лiжку, як пан, хоча в нього, трудящоï людини, вiд довгого лежання з незвички
болять боки. Дочку Марисю хоче вiддати замiж за «образованого чоловiка», сина
Степана мрiє бачити знатним чиновником. Смiшно дивитися, як «правила»
дворянського побуту суперечать традицiйним порядкам сiм'ï Мартина, викликають
нерозумiння i подив членiв родини.
Висмiявши таку поведiнку свого героя,
Карпенко-Карий утвердив здорову народну мораль щодо родинних традицiй,
ставлення людини до своєï рiдноï землi, свого родоводу, прадiдiвських коренiв,
працi, народних звичаïв. Головне не титул, а вмiння залишатися порядною,
високоморальною людиною у всiх життєвих ситуацiях.
Соловейко-він найкраще з пташок спавіє.на мою думку він сіренький,дзвінкоголосий,співучий.Мені дуже подобається ця пташка.Вона дуже гарна.Він співає так як співає його душа.Мені дуже подобіється як він співає,мені подобається його слухати це дуже приємно чути спів солов'я.
Слава Украине героям слава
<span>тема: взірець для творчої людини - природа, у якій все гармонійно поєднане, включене в життєвий коловорот.
Ідея: захоплення красою навколишнього світу і біль з приводу відсутності душевної гармонії, заклик шанувати природу, тому що все минеться, а людина все одно буде бажати гармонії з довколишнім світом.
<span>жанр:пейзажна лiрика
</span>художні засоби:<span>епітети:визнаних взірців,творчого споко,дні вересневі
</span><span>порівняння – як від озер, порослих осокою.
інверсія – дні вересневі
риторичні запитаття - хто ж твоїй науці допоможе На певний шлях ступити з манівців?</span><span>Римування: перехресне
Віршований розмір:ямб
</span>збірка"Рання осінь"<span>рік написання1927</span></span><span />
Именно деалог ну лады
-Баб приготовь мне рыбу. говорит дед.
-Иди сначала рыбу лови потом сам приготовь! говорит баба.
-(пошол рыбу ловить) о клюёт это здорого! говорит дед , СТОП а чо так мало!