У думах народ оспівує мужність і героїзм захисників рідної землі у боротьбі проти ворогів, засуджує жорстокість загарбників, а також утверджує моральний ідеал людини.
Кращі духовні якості людини втілює в собі героїня однойменної думи Маруся Богуславка. Це не історична особа, а узагальнений образ жінки-полонянки. Доля цієї жінки дуже складна. Потрапивши в турецьку неволю, вона стає дружиною султана. Але забути рідну землю Маруся не може, мабуть, тому і знає, що сьогодні у нашій землі християнській Великодня субота, а завтра святий празник. Але, незважаючи на своє важке життя, ця жінка не втратила доброзичливості і співчуття. Вона ставиться з розумінням і добротою до бідних невільників, що "тридцять літ у неволі пробувають, Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають". Маруся відмикає темницю і випускає на волю бідних невільників, коли її чоловік від'їжджає до мечеті. Так вона може прислужитися Батьківщині, образ якої плекає в своєму серці.
Але повернутися додому Маруся не може, бо вже "потурчилась, побусурменилась". Саме тому вона просить козаків передати батькові, щоб не викупав її, дівку-бранку, з неволі. В цьому — трагізм і складність цього образу.
Відомий український письменник Всеволод Нестайко народився у м.
Бердичеві у 1930 році у родині державних службовців. Після школи він
закінчує філологічний факультет Київського державного університету, а
потім працює у таких журналах, як «Барвінок» і «Дніпро» та у видавництві
«Молодь». Разом з тим він займається творчістю і пише сценарії для кіно
та дитячі твори. Найбільш відомими з цих творів є оповідання «Пригоди
Грицька Половинки», «В країні сонячних зайчиків», «П’ятірка з
хвостиком», «Незвичайні пригоди у лісовій школі», та, звичайно ж,
«Тореадори з Васюківки». Оповідання і повісті й В. Нестайка перекладені
багатьма мовами світу.
<span />
З оповіданням «Тореадори з Васюківки» ми нещодавно познайомилися на
уроках української літератури. Воно мені дуже сподобалося, бо це
надзвичайно цікава історія, і події, описані автором, мене дуже
захопили. Головними героями цього твору є звичайні школярі Ява Рень і
Павлуша Загородній, які мешкають у селі Васюківка. Це справжні
бешкетники, фантазери і порушники шкільної дисципліни. Але разом з цим –
це дуже добрі і чуйні хлопці, які бажають іншим лише добра.
Ява Рень – це відчайдушний енергійний хлопець. Але звідки ж взялося
таке незвичайне ім’я – Ява? Так назвав себе сам хлопець, коли йому
виповнилося лише півтора роки. Мале пискля хотіло сказати «Я – Ваня», а в
нього вийшло лише «Ява». Ось і причепилося до хлопця, як реп’ях до
собачого хвоста, оте «Ява». Справжнім ім’ям хлопця майже ніхто у селі не
називав.
У Яви було скуйовджене руде волосся і рясно вкрите веснянками обличчя. Хлоп�.....
Наверно потому что о них многие уже забыли.А некоторие даже незнали. Хотя возможно потому что ети книги как би просто сейчас не актуальны
Кажуть, що поет формується у дитинстві. Маленька тендітна дівчинка мріяла про надзвичайну дивну казку (вірш «Мрії»). Вік лицарства і шляхетних вчинків приваблював не одне покоління юних романтиків. Однак у Лесі Українки своє бачення доби мужніх воїнів, лицарських турнірів: Тільки дивно, що не принци. Таємницею укриті. Не вродливі королівни Розум мій очарували. Дівчинка гортала малюнки лицарських романів. Її приваблювати не переможці лицарських поєдинків, котрі «промовляли люто “Здайся!”», а переможені. Нехай вони і «розпростерті», до землі прибиті списом, але з уст зривається горда відповідь: «Убий, не здамся!» Маленька дівчинка Леся вже тоді, в пору свого дитинства, поважала силу духу, справедливість. Вона поважана тих, хто навіть під загрозою смерті не хотів здаватися. Можливо саме в них вона вчилася великої мужності. Ця мужність знадобилася їй у житті, допомагала боротися з власною недугою та життєвими негараздами. В іншому вірші «Як дитиною, бувало» маленька мрійниця Леся виступає мужньою і гордою дівчинкою. Гулі від падіння не викликати сліз. Вона тихо вставата і ніколи не скаржилася на біль від забиття: «Що болить?» — мене питали. Але я не признавалась — Я була малою горда, — Щоб не плакать, я сміялась. Такою була поетеса в дитинстві. Вона поважала в людині гордість і силу духу. Сльози Леся, як і лірична героїня вірша, вважала слабкістю. Але минув час, і вже доросла Леся переглянула свої погляди. Щоб не скінчилася драматична ситуація злим жартом або не зірвалося з уст в’їдливе зауваження: Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись, І, забувши давню гордість. Плачу я, щоб не сміятись. Характер Лесі Українки сформувався в дитинстві. Просто з дитинства вона ввійшла в літературу — як символ мужності, стійкості, нездоланності людського духу.
Повість Андрія Чайковського «За сестрою» окрім сюжету (експозиція, зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка), має позасюжетні елементи. Вони не впливають на розвиток подій у творі, а лише допомагають яскравіше зобразити сюжет (опис приміщення, пейзаж, портрет героя).
Позасюжетними елементами є висловлювання дійових осіб (монолог, діалог, полілог), роблять роман динамічнішим, глибше розкривають характери героїв.