1.Степан прагне набути знань у місті та є невинним.
2.Заляканий містом Степан.
3.Стосунки із заможними жінками.
4.Степан забуває навіщо приїхав до міста.
5.Змінена містом людина.
Лушня був широкоплечий парнище, високий, бравий, з хорошим панським личком, з чорними гарними вусами, з карими веселими очима... Вони так і говорили в його!.. Та, здається, на йому й шкура говорила, - такий балакучий.
<span>Пацюк собі худощавий, низький, мишастий, справжній Пацюк, такий і прудкий; говіркий, співучий - на селі перший співака. </span>
<span>Матня одрізнявся од усього товариства й норовом, і околом. Який завтовшки, такий завбільшки; неповоротний, неохайний. Голова величезна, обличчя татарське, кругле, як гарбуз; ноги короткі та товсті, як стовпці. Не любив він ні балакати, ні співати, а любив на світі одну тільки горілку: дудлив її, як воду, й у тому покладав усю свою втіху. </span>
<span>Були вони всі три панські й повиростали по панських дворах. Лушня був пана Совинського, а Пацюк та Матня - пана Польського, того самого, що й Чіпчин батько. </span>
<span>Матня та Пацюк узяті в двір ще малими підлітками: перший - від плуга, другий - від овець. Гірко . їм було розставатись з батьком, матір'ю, братами, та сестрами, та товаришами, такими ж хлопцями, як і вони; тяжко кидати рідне дворище, де їм знаком! </span>Лушня, Матня, Пацюк:<span> "пропаща сила", ледарі, злодії, любили чарку, нехтували народною мораллю.
</span>
У лісі жила відьма, вона була дуже стара й давно не бачила жодної живої душі. Вона жила сама та нікого не запрошувала в гості.
Одного разу дівчинка гуляла в лісі та побачила будиночок. Дівчинка підійшла ближче та прочитала напис “Не стукай, а то з'їм» та підпис «Відьма». Дівчинка була смілива і не злякалася постукати в двері. Та й не знала вона просто, що таке відьма!
Почувши стукіт, відьма дуже здивувалася. Вона відкрила двері та побачила на порозі дівчинку. Дівчинка стояла й посміхалася. Відьма не змогла не посміхнутися у відповідь. Адже вона вже так давно не посміхалася. Відьма пригостила дівчину всім, що в неї було з солодощів. Вони потім довго сиділи та розмовляли, пили чай, їли цукерки - їм було весело удвох. Адже вони були дівчатка. Одна маленька, а інша велика.
А дівчатка люблять секретничати!
Мораль казочки така: не варто думати про людину нічого, поки не взнаєш його добре!
У «Пісні про Байду» йдеться про козацького ватажка Байду та його героїчну смерть в Царгороді. У пісні оспівується його хоробрість та мужність. Байда — Князь Дмитро Вишневецький — тримав у страху турецьких султанів. Байду підступно захопили в Молдові та передали в Царгород, де жорстоко вбили.
Гине у бою і головний герой пісні «Ой Морозе Морозенку, ти славний козаче…». Молодий козак зі славного козацького роду Морозів дістав героїчну смерть, але хоробро бився і загинув героєм. Взагалі, готовність піти на самопожертву - важлива риса народних героїв історичних пісень.
Дуже багато пісень присвячено подіям визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Серед них - "Іван Богун", "Чи не той то Хміль", "Не дивуйтеся, добрії люди" "Ой Морозе, Морозенку", та багато інших.
Славні сини України - Богдан Хмельницький, Іван Богун, Дорошенко, Кривоніс, Сагайдачний, Нечай, Морозенко - завіки залишилися у пам'яті народній у тому числі і завдяки історичним пісням. Коли слухаєш таку пісню, в уяві постають як живі славні герої, що захищали Україну від ворогіів.