Чоботи...................................................................................................................
Про видатного українського поета Тараса Григоровича Шевченка писати дуже важко, адже усі подробиці його життя та творчості вже давно відомі та докладно вивчені. Та все ж таки, кожен має право висловити свої особисті думки щодо творчості великого Кобзаря українського народу, не є виключенням і я.Я вважаю, що Т. Г. Шевченко ще за своє життя був приречений стати видатним поетом, адже він був більше, ніж митець. А для багатьох наступних поколінь і для наших сучасників він став справжньою легендою і символом, став на всі часи знаковою постаттю. Адже творчість Т. Г. Шевченка – не просто вірші і поеми талановитої людини, а й мудрість, філософія і заклик до боротьби за краще життя.Мені приємно усвідомлювати, що у мене є власна точка зору на творчість великого Кобзаря, що у мене в душі і серці існує власний, ні на кого несхожий митець.Я маю власне розуміння і власне бачення Т. Г. Шевченка, тому для мене він не тільки символ українського народу і не тільки великий Кобзар. Він для мене й досі живий. Колись поет сказав такі слова: «Я не розуміюся достатньо ані на поезії, ані на зброї». З цими словами я не згодний, адже поезія Шевченка для багатьох поколінь наших співвітчизників стала справжньою зброєю. Якщо замислитися, то добре знаючи біографію Т. Г. Шевченка, ми насправді знаємо про нього як про поета і як про людину досить мало.Хтось із філософів сказав, що прожити варто так, щоб потім тебе пам’ятали не тільки друзі, а й вороги. Можна з упевненістю сказати, що ці слова відносяться і до життя великого Кобзаря. Правду і гостроту шевченківського слова визнавали не тільки прихильники його творчості, а й вороги поета. Як це не цинічно звучить, але визнанням сили поетичного слова Т. Г. Шевченка був його арешт. І якби поезії Кобзаря не мали значення, не було б і його переслідування, його арешту, а потім – і заслання.Коли слово стає справжньою зброєю, це одразу помічають і друзі, і вороги. Причому, найбільш важливо це для ворогів. Саме це можна сказати і про творчість Т. Г. Шевченка, а можна просто сказати «геній» і не варто більш нічого добавляти, бо кожне наступне слово стане зайвим.Т. Г. Шевченко – істинно український поет. Причому таким він став не тільки тому, що народився в Україні, а тому, що жив своєю рідною країною, її прагненнями і сподіваннями. В будь-якій поезії Кобзаря це можна відчути серед рядків, а у вірші «Думи, мої дми…» поет заявляє про це відкрито:«Думи мої, думи мої,Квіти мої, діти!Виростав вас, доглядав вас, -Де ж мені вас діти?В Україну ідіть, діти!В нашу Україну».<span>Як відомо, Т. Г. Шевченко займався не лише поетичною творчістю, а й живописом. Причому сила його таланту була настільки велика, що він міг би прославитися і як живописець, міг би прославити своїми картинами Україну, навіть не враховуючи літературний спадок. Тому кожному з нас треба пишатися, що нашим співвітчизником був такий геній. А коли геній такого рівню живе своєю країною, своїм народом, цілком природно, що протягом інших сторіч і, я думаю, навіть, тисячоріч, країна обов’язково буде жити цією особистістю.</span>
Часто серед молоді виникає таке запитання: «Заради чого можна віддати своє життя? В якій ситуації?» Скажімо, друг зазнав нападу озброєних бандитів. Звичайно, в такому випадку не можна стояти осторонь, необхідно йому допомогти. Але ж знову-таки — це надто вузький підхід. Ну, а коли в подібному становищі опиниться незнайома людина? Теж на допомогу треба прийти обов'язково! Інакше не будеш себе поважати.Тепер уявіть таку ситуацію. Людина тоне. Ти на березі, але не вмієш плавати. Звичайно, треба зробити все можливе, щоб її врятувати. Але чи треба самому кидатися в воду? Мабуть, це буде безглуздою жертвою. Навіть тоді, коли той, хто тоне,— твій найближчий друг, однаково не допоможеш. А залишаючись на березі, можливо, щось і зробиш для його врятування.<span>Із наведених прикладів уже неважко зробити висновок: не можна перевіряти дружбу готовністю віддати життя. В крайніх ситуаціях, у годину тяжких випробувань люди жертвують собою. Але не заради самої дружби. В ім'я високих, благородних ідеалів, в ім'я торжества справедливості, в ім'я права називатися Людиною з великої літери.</span>
У мене є казкова мрія.Я мрію про собачку породи Померанський шпіц.Мені дуже подобається ця порода.Я дуже мрію щоб о 7:30 моя собака заскакувала на ліжко і облизувала мене об ніс та легенько кусала за вухо щоб я вставала вигулювати іі ,потім давала істи та гуляла з нею.Приходтла та гралась з нею.Також коли я приходила з школи і вона радісно прибігала до мене та раділа моєму поверненню.Думаю що ця мрія збудеться