Ответ:
Маленький, малий, мала, малому, малій,
Объяснение:
Корінь <em><u>Мал</u></em>
Друг – боягуз гірший лютого ворога, а мій друг справжнє золото. Його звуть Степан. Друга у скруті пізнають, саме тоді в моєму житті він і з’явився. Я загубив гаманець, і у мене не було грошей, щоб заплатити за проїзд і я бився як горлиця і сушив голову, не знаючи, що робити. Я зателефонував моєму товаришу, і розказав про халепу. Тут мою розповідь почув Степан, який проходив повз. Він запропонува мені гроші, а я почав дуже дякувати але так, що й аж з медом та з маком.Через деякий час я викинув цю подію з голови, але тут знову зустрівся зі Степаном в магазині і зробив великі очі. Не думав, що він живе коло мене. Звісно віддав йому гроші, але він не хотів брати, сказавши що все вже поросло травою.Тепер він мій друг і такий хороший, що хоч до рани прикладай. І я теж не раз йому у нагоді став. Але це вже інша історія.
Жив був собі птах, він був чарівний.
Мав гарне пір'я і чудовий голос.
Решта твору на фото.
<span> Краще мати однога справжнього друга, ніж десять удаваних. Подумаємо чому так склалось. Несправжній друг гірше лютішого ворога. Коли людина має від кого чекати підступності, то вона готова швидко зоорієнтуватися і дати опору. Інша справа, коли ти довіряеш людині, а в самий відповідальний момент вона зраджує тебе або - ще й гірше - перетворюється на головного супротивника. Постає тоді питання: як відрізнити справжніх друзів від удаваних? Відповідь легка: справжній друг першим протягне руку допомоги, порадить, підтримає, втішить, зрозуміє і вибачить, а всі інші у кращому випадку просто заплющуть очі, а в гіршому - відштовхнуть, висміють, зневажать. Ось, чому я вважаю, що удаваний друг ніколи не зможе стати опорою для людини, а на навіть впаки, хоч і не відкрито, скоріш за все перетвориться на справжнього ворога</span><span>Ⓐ</span><span>.</span>