За життя Тарас Шевченко був видатною і яскравою особистістю.
Сам той
факт, що він народився і виріс у багатодітній сім’ї селян-кріпаків і ще
дитиною проявив надзвичайний потяг до знань і талант митця-художника та
поета, свідчить про те, що цю людину подарував українському народові сам
Господь. Визначні українці вважають, що Т. Шевченко вивів нас із
феодального рабства і царської неволі до рівня державної нації. Він –
наш пророк і провідник. Серед найвідоміших митців світу не знайдеться
іншої людини, яка б вийшла із самих низів суспільства і досягнула
духовних вершин. Т. Шевченко творив в умовах жорстокого тиску і
переслідувань з боку царського режиму. В той же час його творчість
отримала визнання в найвищих світських колах імперії. Він здійснював
екскурси в далеку історію європейських країн, співставляв тодішні події з
українськими реаліями в умовах жорстокої цензури і сваволі царських
спецслужб. У своїх численних творах відновлював історичну правду й
справедливість українців. Філософія його життєвої позиції полягала у
визволенні України й українців з імперського гніту. Тарас Шевченко
оспівував лицарів національного духу, великих діячів козацької доби
всупереч прагненню імперської влади швидко стерти з пам`яті народної
навіть згадку про ті часи та події, про тих героїв. Його талант, даний
Всевишнім, а також творча праця впродовж всього життя спричинилися до
формування життєвої позиції всіх наступних поколінь борців за волю
України. Пам’ятники Шевченкові споруджено в багатьох країнах світу.
Також твори його перекладені мовами провідних держав і народів.
Минуло 197 років від народження Тараса
Шевченка. Але, читаючи його твори «Кавказ», «Неофіти», «Мазепа»,
«Гайдамаки», «Берестечко» та ряд інших, приходимо до висновку, що він
писав немов про наш час. Згадаймо, як оцінив Шевченко наслідки страти
Гонти і Залізняка: «…над дітьми козацькими поганці запанували». Чи не
так сталося після вбивств сучасних лідерів, провідників і героїв?
Нагадував Т. Шевченко й кожному з нас про необхідність вистояти в умовах
лихоліть і скрути, бо «не вмирає душа наша, не вмирає воля, і неситий
не виоре на дні моря поля» і закликав: «Борітеся – поборете, вам Бог
помагає, за вас правда, за вас слава і воля святая».
Читаймо, шануймо і любім духовного батька всіх українців – Тараса Григоровича Шевченка!
Слова які не вживаються у сучасній мові - це історизми.
Наприклад: кріпак, лакей, земство, волос, жовтеня.
Синонімів у сучасній мові історизми здебільшого не мають.
Зображення життя та боротьби українського селянства проти соціального гноблення, зокрема кріпосництва, напередодні і під час реформи 1861 року; зображення життя і еволюції Чіпки Варениченка.
<span>Ідея (міститься в назві роману): соціальні умови вмотивовують вчинки героїв роману, штовхають їх на слизьку дорогу.</span>
<span>Маленький хлопчик фігурка спочатку залишився у класі Ганнусі, а потім час від часу так само допомагав школярам та мандрував цілим світом. Одного разу Ганнуся намалювала йому до пари чарівну дівчинку фігурку. З першого погляду вона припала до серця Ха-еФу. Ганнуся не знала, як назвати свою крихітку, і тоді хлопчик фігурка вигадав дзвінке ім"я Ді-Фа. Ді-Фа була дуже вродливою і розумною. Тому з самого початку хлопчик та дівчинка фігурки дуже потоваришували! Вони разом читали книжки, що приносила додому Ганнуся, та допомагали їй з домашнім завдання. А іноді вони мандрують разом до інших школярів і допомагають найстараннішим з них.</span>
Епітети: теплота родинного інтиму, весело і з ляском серед печі гуляє, малесенька дитина, світанковим маминим вогнем.
Порівняння: мати знає більше, аніж я.
Метафора: на шибах досвіток не скрес, мотузочком диму хату прив'язала до небес, душа світліє перед днем, прив'язана до неба світанковим маминим вогнем.
Персоніфікація: полум'я гуляє, зникає гіркотина, не катує серце печія.
Зменшувальні суфікси: мотузочком, малесенька.