Первый день появился свет(назвал свет днем а темноту ночью)
Второй день появился бескрайний простор(назвал йего небом)
Третий день сотворил реки и моря, сушу- острова и берега посадил высокие деревья, и гибкие травы, и разноцветные цветы
Четвёртый день сотворил яркое солнце а для ночи бедную луну, мерцающие звезды
Пятый день создал рыб всех видов и розмеров, затем создал пархащих по небу птиц
Шестой день создал зверей, в этот же день сотворил и человека
Седьмой день Бог отдыхал
Відповідь: верлібр - неримований віршований ряд або вірш. Його використовували ще давно у Франції. В сучасній літературі до цього методу при написанні творів зверталися Підпалий, Герасим'юк, Павлюк, Мойсієнко і не тільки вони.
Томущо на мою думку насуді було і так все зрозуміло
ні я незгідний томущо вони ще діти і незавжди можуть зробити правельний вибір
Поява поезій «Чайка на крижині» та «Крила» пов'язана з перебуванням поетеси Ліни Костенко в Польщі, зокрема в порту міста Щецин, та міркуваннями про смисл життя людини, її призначення на землі.
<span>Лірична героїня спостерігає за красою Одри, кораблями біля причалів. Наступає весна, ламається крига. На одній із крижин жінка побачила чайку: </span>
<span>Крига буйно ломилась у відкриті двері протоки. </span>
<span>Лід кришився, б'ючись об каміння берегове... </span>
<span>І нарешті по Одрі — темній, широкій — </span>
<span>На останній крижині самотня чайка пливе. </span>
<span>Крижина тонка й прозора, але чайці байдуже, вона не боїться загибелі в темних водах холодної річки, бо може злетіти будь-якої миті: </span>
<span>— Дивна людино! Я ж маю крила, </span>
<span>Нащо крилатим ґрунт під ногами? </span>
<span>Це спостереження спонукало жінку до роздумів про смисл життя людини. Я думаю, що є щось спільне між ліричною героїнею та чайкою: може, самотність, а може, «крилатість». Адже й людина має крила, але, як птах, не літає, бо людські крила зроблені не з пір'я. </span>
<span>Поезія «Крила» продовжує основну думку вірша «Чайка на крижині» про крилатість людини: </span>
<span>А як же людина? </span>
<span>А що ж людина? </span>
<span>Живе на землі. </span>
<span>Сама не літає. </span>
<span>А крила має. </span>
<span>Крилами, які тримають людину на землі, є чесність, щирість, поривання, вірність у коханні, довіра, працьовитість, щедрість, поетичність, надія, мрія, тобто усе найкраще, чим ми живемо. Життя безкрилої людини, котра не вміє мріяти, сіре й нецікаве. Вірш побудований на рефренах, на переліченні та протиставленні, короткому й чіткому вираженні думки. </span>
<span>Читаючи поезії Л. Костенко, я задумалась над символічним значенням людських крил. Чим дорослішою стає людина, тим і крила її стають більшими. Для чого людині потрібні крила? Хіба вона літає? Так. Людина літає не тільки уві сні. Крила — це те, що ми називаємо духовністю. Чому ж тоді людина має крила, а не може полетіти? Мені здається, це залежить у більшій мірі від неї самої, її прагнення, бажання, цілеспрямованості, наполегливості, старанності. Тому кожен повинен прагнути до самоствердження, самопізнання, розвитку найкращих душевних якостей, подолання життєвих труднощів у сучасному житті, а в цьому допоможуть наші крила. </span>