<span>Я <span>памятатиму мить
, коли я пішов до лісу і вдихнув в повні легені повітря , та мить найбільш мені
запам’яталася тим що я почув запах хвої і трави цей запах був неповторний . Мої
очі заполонив туман ,мені хотілося сміятися , бігати , пригати . То було щось
неповторне . В ту мить я побачив маленьку білочку на дереві і я її сфотографував
. Ця мить мені найбільш запам’яталася.
Роман 9-А</span></span>
Тут звісно треба своє описувати що стрічаєш по дорозі, та я все ж таки як приклад напишу своє.
П'ять разів на тиждень, по 8 годин ми перебуваємо у школі. З року в рік. Восени дивлячись на сухе пожовкле лисття в якому грається собачка жучка твоєї сусідки. Там дівчата-старшокласниці фотографуються по дорозі до школи. Взимку заворожує сріблястий білий сніг. Діти ліплять снігову бабу і грають в сніжки. Робітники чистять дороги аби автомобілям і автобусам було як проїхати. Навесні милуючись квітами бачиш все таки ж тих старшокласниць котрі фотографуються здається біля усього на світі по мільйону раз.
Я не доросла тому й не знаю таких слів
1.хло-пчик,хлоп-чик.2.ри-бка,риб-ка.3.игра-шка,играш-ка.