Твір «Зима-чарівниця»
Настає зима, і світ навколо змінюється. Морозним подихом вона зачаровує природу. Усе навколо завмирає. Голі дерева мерзнуть на холодному вітру. Тоді зима-чарівниця посилає дарує чудові білі одежі з снігового хутра, в яких їм тепло та затишно чекати на тепло. Вона також встелює промерзлу землю пухнастою білою сніговою ковдрою, що блищить діамантами у променях яскравого сонця. Річки, озера та моря зима сковує товстою льодовою кригою, щоб вони змогли відпочити до весни. І поки природа спить, зима співає їй колискові протяжними голосами завірюхи.
Пам’ятає зима й про людей. Їм вона дарує прекрасні візерунки на вікнах, щоб милувалися її майстерністю. Вона охороняє поля на сади, ховаючи їх під снігом від промерзання. Навесні той сніг розтане та напоїть землю для того, щоб вона щедро родила наступного літа. Зима прикрашає міста й села, посипаючи їх снігом, чіпляючи бурульки під стріхи будинків.
Зима дарує нам чудові свята – Новий рік та Різдво, з пахучими красунями-ялинками та миготінням різнокольорових ліхтариків у вікні кожної квартири, святковими застіллями та подарунками. Для дітей зима-чарівниця влаштовує веселі забави та ігри, катання на санках, лижах, ковзанках.
Зима зачаровує своєю красою. Коли вночі спостерігаєш, як великі сніжинки дружньо падають з неба та кружляють у світі ліхтарів, душа співає від радості. Коли бачиш парки та ліси, засипані білим снігом, коли можеш пішки прогулятися по поверхні ріки, розумієш, що таке здатна зробити лише справжня чарівниця.
Основним заняттям, вважала Леся Українка, - служити визвольній боротьбі народу. Всі її твори пройняті оптимізмом, закликом до соціального і національного визволення. Поетеса завжди вірила в силу слова.
Ответ:
Павлик — головний герой оповідання Спиридона Черкасенка, душевно красивий і щедрий хлопчик. Павлик – горбатий хлопчик, син шахтарської вдови та онук діда Антипа. В нього немає батька, він ласкавий, уважний до людей і природи. Під впливом материних казок формується його лагідний характер, а каліцтво робить уважним до чужого горя. Так, побачивши, як хлопці знаходять пташині гнізда, Павлик знищує хлопчачі позначки пташиних, рятуючи цим не одне пташеня… Хлопці за це б’ють Павлика, знущаються над ним. Його жаліють мати, дідусь. Спільну мову хлопчик знаходить з дівчатками, з якими часто бавиться.
На русском:
Павлик - главный герой рассказа Спиридона Черкасенко, душевно красивый и щедрый мальчик. Павлик - горбатый мальчик, сын шахтерского вдовы и внук деда Антипа. У него нет отца, он ласковый, внимательный к людям и природе. Под влиянием материнских сказок формируется его мягкий характер, а увечье делает внимательным к чужому горю. Так, увидев, как ребята находят птичьи гнезда, Павлик уничтожает мальчишечьи отметки птичьих, спасая этим не одного птенца ... Ребята за это бьют Павлика, издеваются над ним. Его жалеют мать, дедушка. Общий язык мальчик находит с девочками, с которыми часто играет.
Объяснение:
Цитатна характеристика героя.
<span>- «Султан Сулейман буде найбільший зі всіх султанів наших!» </span>
<span>- «Предсказано, що з початком кождого століття родиться великий муж, який обхопить те століття, як бика за роги, і поборе його. А султан Сулейман уродився в першім році десятого століття Геджри». </span>
<span>- «Вічно жити не буде й він. Але старе передання каже, що він і по смерті правитиме світом ще якийсь час». </span>
<span>- «Десятий султан Османів умре на львинім столі сидячи. А що він у хвилі смерті своєї оточений буде всіма ознаками влади, то люде і звірята, генії й злі духи боятимуться його і слухатимуть, думаючи, що він живий. І ніхто не відважиться наближитися до Великого халіфа. А він нікого не закличе, бо буде неживий. І так сидітиме, аж поки малий червак не розточить палиці, на яких великий султан опирати буде обі руки свої. Тоді разом з розточеним патиком упаде труп Великого Володаря. І смерть його стане відома всім». </span>
<span>- «...Наслідник Седіма Грізного, десятого султана Османів, найгрізнішого ворога християн». </span>
<span>- «...Первородний син і правний наслідник Селіма Грізного,— Сулейман Величавий,— пан Царгорода і Єрусалима, Смирни і Дамаска і сім сот міст багатих Сходу і Заходу, десятий і найбільший падишах Османів, халіф всіх мусульманів, володар трьох частей світу, цар п’ятьох морів і гір Балкану, Кавказу й Лівану і чудних рожевих долин здовж Маріци, і страшних шляхів на степах України, могутній сторож святих міст в пустині Мекки і Медини і гробу Пророка, пострах всіх християнських народів Європи і повелитель найбільших сил світу, що міцно стояли над тихим Дунаєм, над Дніпром широким, над Євфратом і Тигром, над синім і білим Нілом...» </span>
<span>- «Він був прекрасно одягнений,— стрункий і високий. Мав чорні як терен, блискучі, трохи зачервонілі очі, сильне чоло, матово-бліде обличчя, лагідного виразу, тонкий, орлиний ніс, вузькі уста й завзяття біля них. Спокій і розум блистіли з карих очей його». </span>
<span>- «Був у найвищій мірі здивований і — роззброєний. Тінь твердості зовсім щезла довкруги його уст. Велике зацікавлення сею молодою дівчиною, що так основне ріжнилася від усіх жінок в його гаремі, перемогло в нім усі інші почування» </span>
<span>- «Молодий султан знав, що в цілій величезній державі його нема ні одного дому, ні одного роду мослемів, з котрого найкраща дівчина не впала б йому до ніг, якби лиш проявив охоту взяти її до свого гарему. Він дуже здивувався, що трут, одна з його служниць,— ба, невольниця! — може мати такі думки...» </span>
<span>- «На нім був чудовий, синій туркус, що хоронить від роздратування й божевілля, від отруї і повітря, що дає красу і розум, і довге життя та й темніє, коли його власник хворий». </span>
<span>- «...І перша, і друга любов може стати отруєю, коли не поблагословить її Бог всемогучий». </span>
<span>- «...Я ще не зустрічав такої гордої дівчини ні жінки. Ніколи!» </span>
<span>- «Падишах Сулейман біг за нею, як біжиться за долею, за щастям: всім серцем своїм і всею вірою». </span>
<span>- «Настя: “— А Сулейман? Цікаво, яка його душа — там — у самім нутрі?”». </span>
<span>- «Настя: “— Ти володар великої держави, а я никла квітка... Таких, як я, багато, таких, як ти, нема...”». </span>
<span>- «Настя: “Знала, що режим у гаремах був суворий, але не сподівалася аж такої страшної кари за свою образу. Очевидно, султан мусів уже заявити суддям, що її обида — се обида його і його дому”». </span>
<span>- «О, Хуррем! Коли не зломлю страхом сеї ненависті, то вона буде вибухати проти тебе що раз, то грізніше. Се, що вони зробили тепер, тільки початок вибухів. Я знаю своїх людей!». </span>
<span>- «Перед ним відкрився немов замкнений досі й зовсім йому невідомий, новий огород душі його любки, в котрім цвіли квіти, яких досі не стрічав».</span>