<span><span>Пора року зимаЗима найхолодніша пара року, час хуртовин і сильних морозів. Але, незважаючи на це, для багатьох вона є улюбленою парою року. Зима час свят і веселощів.Взимку люди зустрічають католицьке Різдво, Новий рік, православне Різдво, Старий Новий рік, день Святого Валентина, День армії. І тому зима для багатьох людей приносить радість.А як чекають зиму діти. Можна і покататися на санках, на лижах, на ковзанах, пограти в сніжки, зліпити снігову бабу. Кожна пора року по-своєму цікава.Зима ще й дуже гарна пора року. Вона просто зачаровує своєю красою. Виходиш вранці на вулицю, а там все блищить, переливається мільйонами діамантів. Усі дерева виблискують. Ближче до вечора, коли сонце потихеньку опускається за горизонт, починається гра фарб. Сніг ставати помаранчевим, потім рожевим, а іній на деревах починає переливатися всіма кольорами веселки.Після того як зайшло сонце, почав здійматися місяць, висвітлюючи сріблення світлом все навколо. І знову заблищав сніг. У небі запалюються одна за одною холодні зірки. Як красиво кругом! Немов у казці! І дивишся на всю цю красу затамувавши подих, неначе боїшся зруйнувати цю зимову казку. Так, кожна пора року по-своєму дивовижна і неповторна.</span></span>
«Цінності моєї родини - це взаємодопомога. Ми підтримуємо один одного, піклуємось один про одного.»«В моїй сім'ї головні цінності - це підтримка, віра та чесність. Ми віримо один одному, віримо в щастя в родині, на правді ґрунтується наша родина. Я люблю свою родину. Вона найкраща.»«Моя родина цінує працю інших: наприклад, якщо мої батьки зробили якісь гарні речі, ми будемо їх зберігати.»«В моїй родині цінується взаємоповага: коли хтось у біді - ми допоможемо один одному.»«Найголовніша цінність в моїй сім'ї - це взаєморозуміння. Ми розуміємо один одного із одного слова, можемо допомогти фізично і духовно. Саме тому ми - дуже хороша сім'я.»«Я вважаю, що цінність моєї родини - це співчуття. Ми завжди вислухаємо, підтримаємо.»«Моя родина велика і дружня. Вона для мене найкраща.»«Моя сім'я - це моє серце, це моє щастя і його я втрачати не стану.»«Ми поважаємо, поступаємось один одному. Головне, що близькі поряд.»«Ми поважаємо традиції нашої сім'ї.»«Згуртованість, взаєморозуміння, підтримка, лагідність - ось наші цінності.»« Ми найбільше цінуємо допомогу старшим, це дасть дітям повагу в майбутньому.»«По-перше, це здоров'я. Також ми щирі і добрі.»«У моєї сім'ї є цінності: талант, найкращі батьки, взаємопідтримка.»«Найголовніша цінність це - любов. Я пишаюся своєю родиною. І бажаю іншим теж, щоб у них була така ж дружна родина.»« Я не уявляю своєї сім'ї без дружби. Ми любимо одне одного. Я пишаюся своєю сім'ю.»«Цінностями моєї родини є піклування про рідних, співчуття, підтримка і взаєморозуміння.»«У моїй сім'ї здавна були головними цінностями є гостинність та повага.»«Я люблю свою родину: вона для мене є і радість, і здоров'я, і любов.»«Я можу пишатися своєю родиною, вона дружна, розумна, працьовита.»«У моїй родині є гармонія та розуміння.»«Цінності моєї родини це мир в сім'ї, ми ніколи не сваримося.»« Я впевнений, що завжди у скрутну хвилину мене підтримають в родині. Ось за це я ціную свою сімю.»«Я в свої сім'ї шаную найбільше чесність, справедливість, і найголовніше, добро.»«Цінності моєї родини - це вірність. Радість - ми знаходимо добро і радість в будь-якій справі. «Я дуже люблю свою сім’ю і ніколи не забуду, що вони зробили заради мене та нашої сім'ї.»«Я ціную радісну сім’ю, щасливу.»«Я вважаю, що в сім'ї всі мають бути рівними, щоб розуміли і любили один одного.»<span>«Люблю і поважаю свою родину, терпимість між нами, любов до батьків - це основа всіх чеснот.»</span>
Илья́ Му́ромец (полное былинное имя — Илья Муромец сын Иванович, также встречаются варианты: Илья Моровлин, Муравленин, Муровец, Муромлян[2]; Илия-змееборец[3]) — один из главных героев древнерусского былинного эпоса, богатырь, воплощающий общий народный идеал героя-воина.
Согласно легенде, крестьянский сын[4] и оберегатель русской земли от врагов, параличный до 33 лет, получает силу от ангелов-странников, борется с Соловьём-разбойником, идолищем, жидовином, татарами и, наконец, окаменевает[5]. Впервые появляется в письменных источниках в XVI веке у Ф. С. Кмиты-Чернобыльского как Илья Муравленин, у Эриха Лясоты — как Илья Моровлин, в некоторых былинах XVII века — как Илья Мурович или Илья Муровец[6][7]. Некоторыми исследователями отождествляется со святым Илией Печерским Чеботком, мощи которого покоятся в Киево-Печерской лавре.