Олег Кандиба-Ольжич народився 21 липня 1907 року в Житомирі. Його батьком був відомий український поет Олександр Олесь. У1909 році сім’я Кандиб переїхала до Києва. Згодом — до Пущі-Водиці, ближче до місця роботи батька.
Олег був свідком бурхливих і трагічних подій української революції 1917 року. У 1919 році його батько стає культурним аташе Української Народної Республіки в Будапешті, що згодом негативно відбилося на долі Олега та його матері, які після поразки УНР та з приходом радянської влади стали "ворогами народу".
У січні 1923 року Олег з мамою покидають Україну й прибувають до Берліна. Там довго не затримуються й переїжджають до Чехословаччини, оселяються за п’ятдесят кілометрів вiд Праги у Горніх Черношицях, згодом — Ржевницях.
До 1924 року О.Кандиба навчається в Українському громадському комітеті в Празі, а в зимовому і літньому семестрах 1924-1925 років стає слухачем філософського факультету Карлового університету. Водночас він відвідує лекції з передісторичної археології та історії мистецтва, пише наукові та дослідницькі роботи з археології та суспільствознавства.
Ґрунтовні праці молодого археолога привертають увагу фахівців Гарвардського університету. Олега Кандибу запрошують до США, а згодом до Італії, де він читає лекції. У Римі Олег, який на той час був уже відомим науковцем, зустрічається з головою Проводу українських націоналістів полковником Євгеном Коновальцем.
Наша слава - козацька звитяга
(за твором В.Руткiвського "Джури козака швайки")
Чим славиться Україна? Мабуть, солов*їною піснею, милозвучною мовою, неймовірною історією і героїчними козаками.
Твір В. Рутківського "Джури козака Швайки" є яскравим прикладом волелюбності, сміливості та вірності українського народу. Ця історична трилогія є чудовим взірцем для молодого покоління, адже де ще так чудово описане прагнення українців до волі... Боротьба добра і зла, духовна сила і знесилення, стосунки між дорослими і дітьми - ці проблеми детально розібрані у творі та налаштовують читача на роздуми над проблемами буття. А головне те, що автору вдалося поєднати історію з фантастикою - це має зацікавити маленького читача і змусити його пишатися історією свого народу.
Тарас Шевчено , це великий кобзарь , и взагали , велика людина в Україні.
Хоча і доля його була дуже важкою, й не простою . Зростав Тарас в кріпацькій родині. Тарас Шевченко є взірчем для наслідування.Як вашко не було але він вчівся й , отрімував того чого хотів.<span>У своїх творах Шевченко не тільки зображав важке становище українських селян і знущання панства, а також сміливо критикував </span><span>кріпосницький лад, прославляв благородство і сильний дух рідного народу.</span> Більшість творів великого українського письменника перекладено майже всіма мовами світу, їх знають ,вивчають і люблять в багатьох країнах.Українська культура немислима без славетного кобзаря Тараса Шевченка, за що йому вічна шана і вдячність від всього українського народу
Спати завовчився - фактично "завалився", але Вінграновський вигадує оказіоналізм (власне слово, якого не існує), щоб показати, що вовк злий, що він не просто ліг спати, а заснув надзвичайно міцно.
Зайченя - завухотіло (рухало вушками), заплюкосило (заплющило косе око)
Коник - стрибунькотів (стрибав)
Хмара - позагроміла (перестала гриміти), плавовітрила (плавно пливла за вітром)
Капуста - викапустилась (виросла)
була гроза - звукопис
грім жив у хмарі - уособлення
щасливий сад - епітет
гриміти - квіти ---- рима
доля зустринеться спиткалося горе-образное выражение.
шляхи бити заросли тернами-образное выражение.