Запашна конвалія Мені дуже подобається милуватися чарівною красою конвалії. Вона квітує навесні. Листя цієї рослини широке, продовгувате, квіточки білосніжно-ніжні, немов ті дзвіночки. Вночі конвалія ховається , а в день привітно всіх вітає. Ця квітка дивує своєю ніжністю, запашним ароматом. Я насолоджуюсь дивною красою тендітної конвалії.
Жив на світі іменник. Він був дуже гарний, допомогав людям називати речі своїми іменами. Усі любили іменник та поважали його за цю службу, але іноді він почував себе в реченнях дуже самотньо. Частіше всього сумував іменник тоді, коли ним користувалися маленькі діти, що не знали ще досить слів, аби складати великі речення. Тоді він кликав на допомогу свого друга — прикметника. Коли прикметник приходив, то речення ураз ставало цікавішим та гарнішим. Іграшки ставали не просто іграшками, а цікавими. Дівчатка не просто дівчатками, а красивими. Вони допомагають одне одному постійно.
"Марино,дай мені,будь ласка,свій зошит",-сказала Оля.
Мова - це найважливіший засіб спілкування. Без неї просто не можливе існування народу. Ми обмінюємось інформацією, вітаємось, ділимось досвідом, вітаємо один одного зі святом - і все це завдяки мові. Така мова об'єднує людей, дарує радість та згуртовує. А використання в своїй мові принизливих та образливих слів - роз'єднує. Отже звідси вісновок: потрібно користуватись мовою, яка об'єднує.