Що терба цінувати людей,за рахунок яких живеш.В мухах уособлюються багаті люди,які живуть за рахунок інших(тобто сидять на спинах у робітників),а слони - це звичайні робітники,які хоч і отримують невелику платню,але вони основа народу,звичайні робітники,на поту яких постороєна країна.А ці багаті не розуміють і не цінять працю цих трудяг.
Реформа 1861 року та її наслідки.
Тема Чуми вже давно і широко використовується світовими письменниками. І вже давно вона переступила своє енциклопедичне визначення «гострої інфекційної хвороби». Ми вживаємо вислів «СНІД — чума XX століття», ми кажемо: «Та ти чумний, чи що?». І мало хто при цьому згадує справжнє значення одного з компонентів цих висловів. Але в 1947 році
А. Камю вирішив звернутися до цієї теми в найбільш конкретному її значенні. Він переніс дію із дикого Середньовіччя в сучасне місто, туди, де «вже давно вона зникла». Та чи зникла?
Уявімо 1947 рік. Тільки-но закінчилася Друга світова війна, але спогади про неї ще надто живі, спогади про «коричневу чуму» — фашизм. Але чому тоді не було просто написати роман про війну, про її жертви? Навіщо така алегорія? Але роман Камю навіть глибший, ніж роман про «коричневу чуму». Чума — це не тільки жорстокість. Чума — це бездуховність, це безглуздість, це сліпий фанатизм. Та найстрашніше те, що Чума заразна. Будьяка людина, що торкається її, відчуває її дихання, просто наближається до неїі ризикує заразитися. Але ж «Чума» — перш за все книга про тих, хто чинить опір, а не про тих, хто здався.
Якось давно трапилася велика посуха. Вода повисихала не лише в річках та озерах, а й у колодязях.
Одна вдова захворіла без води. Тоді дочка, щоб урятувати матір взяла глечик і пішла шукати воду. Знайшла десь, набрала та й несе додому. Аж тут назустріч один спраглий чоловік, що помирав без моди, а за ним другий, третій ... сьомий. Усіх напоїла дівчина, усіх урятувала, тільки води в глечику залишилося на дні.
Сіла дівчина відпочити. Як ось біжить собака — та й перекинув посудину. Вилетіло звідти сім великих зірок і одна маленька, поставали вони на небі в пам'ять про щиру дівчину та врятованих нею душ — сім людських і собачу. Назвали те сузір'я Віз. А Бог послав на ту країну дощ.
Глоловними героями твору Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки" є Ява та Павлуша.Це двоє завзятих друзів,що вічно вплутуються в різні історі.Ці двоє навчають нас дружити адже вони показали,що за будь-яких негараздів кожен допоможе або прикриє.