Записываешь на диктофон телефона, после читаешь его 5-10 раз, и лажишься на диванчик (кравать), и просто прослушиваешь после этого, можешь смело рассказывать, и перед сном послушай раза 3-4.
Удачи))
<span><span>Роман у віршах «Маруся Чурай» –це художня трансформація відомого сюжету про нещасливе кохання дівчини до хлопця, якого вона й отруїла,–за те, що той, зрадивши їхнє кохання, пішов до іншої. Любов, зрада і помста–саме ця колізія лежить в основі однієї з пісень, що приписуються Марусі Чурай («Ой, не ходи, Грицю...»).
</span>Нерівня душ: Маруся і Гриць. Роман Ліни Костенко – невичерпний своїм змістом, багатством поетичних тем, філософсько-моральних колізій, загальнолюдською та національною проблематикою. Це кристал, у якому безліч граней. Кожна з них притягує сама по собі, але ж існує вона не самодостатньо, а в поєднанні з іншими, створюючи разом довершене ціле. Так буває лише з творами високої художньої проби, позначеними печаттю глибокого таланту.Їхня безмежність, неосяжність, невичерпність відбиває безмежність і неосяжність самого життя.
</span>Незвичайність любовного сюжету (здавалося б, досить традиційного, добре відомого в українській літературі) починається з незвичайності самої Марусі Чурай. В її глибокій та щирій натурі живе дуже сильне максималістське начало. Є такий тип людей, які свідомо чи несвідомо керуються принципом; «Все–або нічого», пропонуючи і собі самим, і оточенню надзвичайно високі моральні мірки. їм нелегко живеться, так само, як нелегко живеться поруч із ними людям звичайним. Маруся Чурай, схоже, й сама це розуміє. А Грицева мати каже про її серце, що воно «горде і трудне». Трудне – бо не визнає компромісів, відкидає на-півпочуття, мучиться самотою, вимагаючи справжності й повноти в усьому. У коханні, звісно, передусім. Але нещастя (чи, може, нещасливе щастя?!) Марусі в тому, що її «горде і трудне» серце, ке питаючись розуму, вибрало саме Гриця Бобренка. На питання, за що одна людина любить іншу, не існує відповіді: є в почутті любові якась ірраціональна стихія, що бере людину під свою владу. Так і тут; співчутливий розум міг би здивуватися –так ось же, Марусю, твоє щастя,– зовсім поруч, і звати його–Іван Іскра! Любляча – і теж незглибима! – душа, козак, який тонше за будь-кого розуміє й відчуває Марусю, і немає меж його щирій самовідданості! Іван якось каже дідові Галерникові, маючи на увазі Марусю Чурай і себе; «Ми з нею рідні. Ми одного кореня. Мабуть, один лелека нас приніс». Але чи не тут якраз і заховано початки Іванової драми? Можливо, замало любові одного лелеки? Можливо, існує щось таке, що фатально роз'єднує споріднені душі, і через те по-справжньому велике взаємне кохання – рідкість?Життя любить демонструвати дисгармонії; в оркестрі життя –нагадаймо слова самої Ліни Костенко–гармонія нерідко звучить крізь тугу дисонансів, і роман «Маруся Чурай» ще раз змушує задуматися над цією істиною.Марусина любов зустрілася з роздвоєною, розчахнутою душею Гриця Бобренка. Так з'являється в романі Ліни Костенко драма «нерівні душ» –поетично-максималістської та буденно-прозаїчної, в якій зникають, гинуть зачатки чогось високого й справжнього, того, що змушувало Марусю думати про козака Гриця Бобренка як про лицаря. Передумуючи у в'язниці свою трудну любов, Маруся Чурай знаходить вельми точні слова, які пояснюють колізію двох нерівновеликих сердець:Моя любов сягала неба,а Гриць ходив ногами по землі.Важливо тільки відчути, що в цих словах–не стільки докір чи осуд, скільки скрута, зітхання, тута... Отже, небо –і земля. Поезія –і проза. Максималізм – і прагматизм. Душевний порив–і практичний розрахунок. Безоглядність –і та «тверезість», яка багатьма якраз і розуміється як уміння жити... Вічна колізія людського життя...І якщо для Галі Вишняківни не існує якихось моральних альтернатив (вона цілковито належить буденщині, матеріально-прозаїчній суєті, яка не передбачає якихось духовних зусиль чи напруг), то Гриць Бобренко воістину завис між «небом» і «землею». Маруся чи Галя –ось його цілком реальний вибір. І, зрештою, «земне» тяжіння бере гору,– перед нами постає драма людини, яка не відбулася.Пригадуєте: Мавка з «Лісової пісні» Лесі Українки дорікнула Лукашеві за те, що той «життям не зміг до себе дорівнятись»?<span>Так і <em>Гриць Бобренко</em>: було йому дано якусь людську неординарность, але –характеру не вистачило; висоти злякався; світ ловив І таки впіймав... Обіймами й статками Галі Вишняківни, спокусою більш простого й зрозумілого (ніж у випадку з Марусею) життя-буття...</span>Багато перед ким лукаво й невидимо постає в житті оцей «бобренківський» вибір, і трудність його ще й у тому, що він – не однократний, а щоденний, повсякчасний, довічний...Згадка про «Лісову пісню» не є випадковою: історичний роман Ліни Костенко багатьма мотивами, колізіями, характерами близький до драми-феєрії Лесі Українки.<span>«Трикутник» Маруся–Гриць–Галя нагадує «трикутники Мавка–Лукаш–Килина. Цілий ряд аналогій проглядає і за зіставлення «Марусі Чурай» з драматичною поемою Лесі Українки «Бояриня». Вельми близькі натури, козачка Маруся і «бояриня» Оксана з їхнім моральним максималізмом, загостреною патріотичною свідомістю постають як опозиція компромісності, нецільності й тій двоїстості, з якої виростає зрада –в одному випадку коханій, в іншому–Україні
</span>
Люди здавна помітили що птахам нелегко живеться в суворих умовах зими. люди знали що птахи дуже корисні адже вони вбивають багато паразитів та інших комах. тому люди вирішили підгодовувати птахів щоб вони не помирали і саме для цього вони придумали годівничку для птахів. Без сумніву, турботою про птахів варто перейматися не лише у період гніздування. Зима - найважчий час у житті пернатих. З кожних десяти дрібних птахів весну після суворої зими вдається зустріти тільки одному. Найсприятливіші умови для перезимівлі птахів створюються саме в населених пунктах завдяки м'якішому мікроклімату і можливості скористатися часткою продуктів, якими запаслася людина. Такі обставини намагаються використати Не лише завсідники міст - горобці, голуби, воронові. До міських парків, осель людини взимку горнеться багато інших птахів: дятли, дрозди, жайворонки, підкоришники, омелюхи, вівсянки та інші. Вони шукають тут порятунку від голоду. Цієї пори вдається краще роздивитися тих птахів, які не використовують штучні гніздівлі, гніздяться відкрито і тримаються потайки у сезон розмноження. Задовольнити пташині потреби зовсім неважко. Найвигідніше, з погляду людини, використати для підгодівлі великорозмірне насіння - соняшника, кавунів, гарбузів, кабачків, динь, огірків. Пам'ятайте, що соняшникове і гарбузове насіння, як і усе інше, птахам дають несмаженим. Щоб полегшити здобування зернятка з-під міцної оболонки, насіння згаданих городніх культур треба перед викладанням подавити чимось твердим, наприклад покачати по ньому скляною пляшкою. Насіння кавунів краще побити невеликим молоточком, бо його оболонка дуже міцна. Птахи менше витрачатимуть енергії на порання з давленим насінням. У намаганні розклювати нерозколоту оболонку вони іноді дуже травмують собі дзьоба. Найкалорійніше з сухих рослинних кормів - насіння соняшника і коноплі, а найзбалансованіше за поживністю - зерно вівса, проса, суміші насіння різних трав. Для підгодівлі багатьох птахів, які у нас зимують, треба обладнувати годівниці. Не варто забувати, що усі деталі годівниць слід робити з матеріалів, які не розмокають. Вигляд годівниць цілком залежить від вашої фантазії. Мало не класичною рухливою конструкцією до останнього часу були паперові пакети з-під молочних продуктів, які підвішують на мотузці до тонких гілок. Тепер подібні годівниці можна робити з поширенішого матеріалу - пластикових пляшок. Найчастіше такі кормові пристрої відвідують синиці, бо легко тримаються на речах, що розгойдуються. Вони ж залюбки поласують і салом, підвішеним на дротині або мотузці. Птахам слід викладати тільки несолоне сало. Скуштують сала і дятли. Для них та інших птахів треба, щоб годівниця була у вигляді невеликого майданчика, на який можна на якийсь час впевнено присісти. По краю тонкої дошки або фанери доцільно набити невисокий бортик, щоб корм менше розсипався. Зверху на стійках влаштовують накриття від опадів. Окрім сухих кормів, у годівницю можна класти і м'які корми - різні прісні каші, свіжі яблука, розмочені сухофрукти, до яких дуже ласі дрозди. Якщо ви заздалегідь заготовили ягоди калини, то їх можна розвісити навколо годівниці, вони обов'язково привернуть увагу омелюхів і снігурів. Годівниці треба оглядати регулярно: змітати сніг і лушпиння, пташиний послід, а потім викладати нові порції корму. Рідше потрійно поновлювати запаси корму в годівницях-автоматах. Зверху де-рев'яний контейнер такої годівниці, зробленої з дощок, надійно закриває кришка на петлях. Скошений назовні верхній край контейнера гарантує, що кришка не відкриється навіть при сильному вітрі. Внизу між передньою стінкою і горизонтальним майданчиком залишають щілину завширшки 1 см, через яку суха насіннєсуміш поступово висипатиметься в міру того, як птахи її споживатимуть. Простішою у виготовленні, але трохи трудомісткою для обслуговування є годівниця-автомат, зроблена з пластикової пляшки. Принцип її роботи такий самий, як і в дерев'яної. Пляшка кріпиться до вертикальної планки за допомогою клейкої стрічки. Щоб заново наповнити годівницю насінням, стрічку обрізають. Заповнену пляшку примотують знову. На майданчик такої годівниці можна періодично викладати і м'який корм, щоб розширити коло птахів, які можуть скористатися вашою турботою. Перші птахи біля годівниць з'являються ще до настання холодів. Великі синиці починають цікавитись місцями, де можна знайти поживу, вже з середини жовтня, коли ще триває осіння міграція багатьох птахів. З цього часу і до настання морозної пори, до промерзання землі й виникнення снігового покриву підгодовування має бути помірним. Корм можна викладати не щодня і в кількості, яку птахи швидко з'їдають. Вони добре запам'ятовують місця розташування годівниць, час від часу до них повертаються і можуть біля них затримуватися довше, ніж звичайно.
<span>Источник: </span><span>http://5fan.ru/wievjob.php?id=35673</span>