<span>Кожны час года выдатна па-свойму. Я, напрыклад, люблю блукаць зімовым ціхім вечарам па заснежаных вуліцах і любавацца прыродай, уснувшей да вясны. Я выходжу на вуліцу. Дыхаецца глыбока і свежа. Дрэвы пакрытыя шапкамі снегу. На верхавінах — снежныя піраміды. Сонца ўжо зайшло, і неба на гарызонце далікатна-ружовае. Непрыкметна цямнее, і на вуліцах запальваюцца ліхтары. Ад іх святла снег іскрыцца маленькімі агеньчыкамі. Я іду па вячэрняй вуліцы і любуюся зімовым пейзажам. Жамчужынка-сняжынкі ціха падаюць мне на далоні. Па-мойму, няма нічога цікавей, чым любавацца іх мудрагелістай формай. А снег усё ўзмацняецца. І вось ужо не іскрыстыя кропелькі, а мудрагелістыя шматкі падаюць з неба. А падзьме ветрык — і серебряная пыл кружыцца ў паветры. Мне здаецца, мільёны маленькіх алмазаў ўюцца пад вулічнымі ліхтарамі. Падымеш галаву — і ўбачыш крыштальныя ледзяшы незвычайнай формы. У двары чуецца нейкі шум. Гэта дзеткі радуюцца на платную форму навучання ў снезе. Некалькі хвілін — і гатова снежная баба з венікам у руцэ. Але мне пара вяртацца. Я атрымала незвычайны зарад бадзёрасці. Як быццам матушка-зіма ўдыхнула ў мяне новыя сілы. Зімовы вечар, я думаю, непаўторнае па прыгажосці і адчування час.</span>
Пришла ко мне как то моя подруга и спрашивает:
- Ань, привет! Как ты понимаешь пословицу:<span>"Сказка-ложь,да в ней намек,добрым молодцам урок"?;
-Ты знаешь, я не совсем согласна с этой пословицей и объясню почему. Ложь, это понятие нехорошее,а сказки учат только добру. Сказка - это не ложь, а вымысел. Ее придумали, чтобы на простых примерах показать где добро, а где зло. А намек, это те признаки по которым зло отличается от добра.;
- А в чем же тогда урок?;
-А урок - это способ борьбы со злом и умные люди (добры молодцы) должны увидеть этот способ в каждой сказке.;
-Да, наверное я с тобой соглашусь; - сказала мне подруга.
</span>
<span>Даніель Дефо. Письменник, ім'я якого добре знають як
дорослі, так і діти. Світова його слава тримається перш за все на його романі
«Пригоди Робінзона Крузо». Роман, який ось уже більше двох століть читають у
всьому світі. Він передається з покоління в покоління, і онуки читають його з не
меншим захопленням, ніж батьки й дідусі.
Чим же так приваблює читачів
герой роману Робінзон Крузо? Що особисто мені подобається в ньому? А те, що він
великий трудівник, людина невтомної енергії, оптиміст. Інший на його місці
загинув би, опинившись у таких обставинах. Робінзон опинився сам на острові,
йому протистояв світ, глибоко байдужий до нього, який навіть не знав про його
існування. Море, вітер, дощі і цей острів з його дикою флорою і фауною — ось
усе, що оточувало Робінзона. І варто було йому хоч на хвилину опустити руки,
відмовитися від щохвилинної боротьби з грізними силами природи, цей острів,
напевно, став би його могилою. Але він зумів напружити свій розум, силу волі,
щоб у таких екстремальних умовах не тільки вижити, а й залишитися людиною. Для
цього йому необхідно було оволодіти не тільки багатьма професіями (що він і
зробив), а навіть законами оточуючого світу. Не може не приваблювати в Робінзоні
і наполегливість, цілеспрямованість. Він збудував собі житло-фортецю, зумів з
кількох зерняток виростити врожай пшениці, перетворити диких кіз на свійських
тварин, зростити виноградну лозу. А ще мені подобається в цьому герої те, що вже
з перших днів перебування на острові він насаджує дерева, приручає тварин. Він
ніколи не дає собі послаблення, чітко планує свій день: спочатку читає Священне
Писання, далі —- полювання, сортування, сушіння й приготування їжі, догляд за
худобою, робота по господарству.
Заповітною його мрією було збудувати
човен і нарешті вибратися з цього острова. Він знайшов відповідне дерево,
повалив його й кілька місяців видовбував з нього човен. Коли човен нарешті був
готовий, Робінзон зрозумів, що спустити його на воду йому не вдасться: занадто
важкий. Але він не втрачає сили духу, стійко переносить невдачу.
Нарешті
Робінзон знайшов собі товариша — П'ятницю, якого він навчив говорити, займається
його вихованням, долаючи його дикарські звички.
Немало ще випробувань
довелося пережити Робінзону, доки він знову потрапив на свою батьківщину. Але
вижити в екстремальних умовах і залишитися людиною йому допомогли сила волі,
хоробрість, невтомна працелюбність, наполегливість і оптимізм. Цим і приваблює
мене Робінзон Крузо. І такі риси характеру я б хотіла виховати в собі.
</span>
1. Да, я считаю , что произведение "В дурном обществе" можно назвать повестью, так как он подходит под этот термин по критериям : 1. он больше чем рассказ , но меньше, чем роман.
2. в данном произведение больше героев, чем должно быть, опять же, в рассказе.
3. Развитие сюжета равномерное ( сюжет нескольких месяцев жизни)
4. Простая композиция.
Исходя из этого, можно сделать вывод , что произведение В.Г. Короленко "В дурном обществе" можно назвать повестью!
2. План :
1. Знакомство с детьми.
2. Отношения сына с отцом.
3. Болезнь девочки.
4. Попытка кражи куклы.
5. Примирение отца и сына.
6. Смерть Маруси.
Чтобы доказать свою невиновность, Гринёву пришлось бы рассказать в суде о любви к Маше Мироноввой и причинах, побудивших его отправиться в стан Пугачёва. Машу могли бы вызвать в суд в качестве свидетеля. Гринёв не хотел этого, он берёг честное имя девушки. Гринёв поступил благородно.
"Я хотел было продолжать, как начал, и объяснить мою связь с Марьей Мироновой так же искренно, как и все прочее. Но вдруг почувствовал непреодолимое отвращение. Мне пришло в голову, что если назову ее, то комиссия потребует ее к ответу; и мысль впутать имя ее между гнусными изветами злодеев и ее самую привести на очную с ними ставку - эта ужасная мысль так меня поразила, что я замялся и спутался."