<span>Талановитий митець сприймає Україну як сад. Сад, який знищували віками, а ми, українці, забували минуле, тих, хто боронив нашу незалежність, а часом і не пам'ятали, чиї ми діти. Та минув час, говорить поет, і ми «іздригнули», «і зацвіли старі пеньки, і бур'яни травою стали», «наш сад повстав і зашумів». У останній строфі вірша — символічний образ весни. Серце автора переповнюється радістю від думки про майбутнє України.</span>
Ответ:
Б
Объяснение:
Голубінь рідних стін-то доріг початок, що мене поведуть туди, де зорі.
Ответ:
З освіченою людиною приємно розмовляти
Калина-малина, кіт-кір, рік-рід, палка-галка, сало-мало, мило-рило, піст-міст, сир-мир,