Реконструюйте речення з прямою мовою на речення з непрямою мовою:<span>«А я знаю, як тебе звати», – довірливо каже дівчина і двома пальцями перебирає скляне, із краплями сонця, намисто (М. Стельмах).
«А комарів було! – захоплювався спогадами дід. – Дихати нічим, повірите, та здорові, як ведмеді» (О. Довженко).
Син на питання це подумав трошки
І відповів: «Людиною» (М. Рильський).
«Чи не час нам у дорогу?» – спитала Соломія (М. Коцюбинський).</span>
<span>Дружба робить нас багатшими, облагороджує, олюднює
</span><span>Україна багата на степи, ліси, озера.
</span><span>Були і ревнощі, і муки, і докори, і вірші, розпачем налиті
</span><span>Нехай же слово, слово золото, печалиться, сміється і цвіте
</span><span>Жито, пшениця і овес — усе разом поспіло й посохло.</span>
Ответ:
А ты <em>можешь</em><em> </em><em>скинуть</em><em> </em><em> </em><em>или</em><em> </em><em>фотогрофировать</em><em>!</em><em>!</em><em>!</em><em>!</em>
Ответ:
Люба тітонько, пробач, що так довго не писала тобі. Річ в тому, що ми переїхали в новий будинок і твоя адреса ледь не загубилась. Але, як бачиш, усе обійшлось, тепер труднощі позаду. Я дуже за тобою сумувала, мені так не вистачало твоєї підтримки...
Я дуже хочу з тобою побачитися, тому, якщо зможеш,звичайно, приїзджай до мене у гості, ми з родиною будемо дуже раді тебе бачити, адже пройшло вже багато часу з тих пір, як ми не зустрічались. Я маю тобі багато чого розповісти.
Адресу дивись на конверті.
Цілую, обіймаю, до зустрічі!
Марічка.
Бібліотека академії збагатилася тисячею двомастами шістдесятьма сьома книгами.
Грамоти та премії вручено сорока семи студентам.
Літак із тисчею тридцятьма п"ятьма пасажирами.
Розмова зі ста двадцятьма трьома відвідувачами.
Подолали п"ятсот вісімдесят чотири кілометри.
Запросили двох академіків.
Потрібне визначення було на двохстах сорока шести сторінках.