Осінь за вікном. Холоднішою стає погода. Наповнюється дощами день. З дерев різнобарвних опадає й устеляє землю, наче килим, листя. Відлітають до вирію птахи. Стають коротшими дні, а ночі - довшими. А осінь за моїм вікном...
Тут звісно треба своє описувати що стрічаєш по дорозі, та я все ж таки як приклад напишу своє.
П'ять разів на тиждень, по 8 годин ми перебуваємо у школі. З року в рік. Восени дивлячись на сухе пожовкле лисття в якому грається собачка жучка твоєї сусідки. Там дівчата-старшокласниці фотографуються по дорозі до школи. Взимку заворожує сріблястий білий сніг. Діти ліплять снігову бабу і грають в сніжки. Робітники чистять дороги аби автомобілям і автобусам було як проїхати. Навесні милуючись квітами бачиш все таки ж тих старшокласниць котрі фотографуються здається біля усього на світі по мільйону раз.
Украiно моя Люба, Украiна моя мила
Якже я тебе кохаю.
Твоi лiси й сади потопили моi очи.
Розквiтай i спiвай.
<span>I не знай до таке печаль</span>