Видатний російський письменник Микола Гоголь був родом з України. Він любив свій край, цікавився його історією, звичаями і обрядами, захоплювався мужнім та волелюбним українським народом, прославив його у своїх творах.
Із незвичайною художньою силою і повнотою М. Гоголь відобразив "дух минулого віку", "історію народу... в ясній величі" у повісті "Тарас Бульба".
Із замилуванням письменник змальовує безмежний український степ ("Чорт вас візьми, степи, які ви гарні!", "Уся поверхня землі вдавалася зелено-золотим океаном, по якому бризнули міліони різних кольорів"), могутній Дніпро ("Він віяв холодними хвилями і розстилався ближче, ближче і, нарешті, охопив половину всієї поверхні землі"). Та мета його розповіді — описати Запорізьку Січ — колиску гордого козацького духу ("Так ось вона, Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають усі ті горді й міцні, як леви! Ось звідки розливається воля і козацтво на всю Україну!"). М. Гоголь показує устрій Запорізької Січі, побут, звичаї козаків, їхні військові походи та подвиги. Реальні події і художній вимисел переплелися в єдине, закінчене ціле: перед читачами постав початок народно-визвольного руху в Україні в наприкінці 30-х — початку 40-х років XVII століття. Його голос повниться жалем із приводу того, що були жорстокі часи.
Головні герої повісті "Тарас Бульба", "хоч і гинуть фізично, залишаються в народній пам'яті безсмертними, бо переконані, що "не загине жодна великодушна справа". Помираючи, козаки розуміють, що боротьба не закінчена, що смерть їхня не даремна, а потрібна для майбутньої перемоги. У цій вірі у безсмертя народу — справжній оптимізм повісті, її героїчний пафос, народне, життєстверджуюче начало. Усьому світові М. Гоголь довів, що є Україна і українці як нація, а не жителі південних окраїн, "малороси" чи "хохли
Прочитав рассказ зощенко крестьянский самородок , воистину главному герою "Фамилию этого самородка и крестьянского поэта я в точности не запомнил. Кажется — Овчинников. А имя у него было простое — Иван Филиппович." подходит определение поэт от станка. сколько бы он не говорил "Несмотря на понимание бычков и тучек, стишки у Ивана Филипповича были весьма плохие....Единственно подкупало в них полное отсутствие всяких рифм." творческой натуры у него отродясь не было"Может, они, как бы сказать, в происхождении моём сомневаются? То пущай не сомневаются — чистый крестьянин. Можете редакторам так и сказать: от сохи, дескать. Потому кругом крестьянин." . Нет в его "писанине" ничего более искреннего чем желания подзаработать "<span>— Какая поэзия,— сказал Иван Филиппович тараканьим голосом.— Жрать надо... Поэзия!.. Не только поэзия, я, уважаемый товарищ, чёрт знает на что могу пойти... Поэзия...</span>" . этими словами раскрывается истинная натура гг его простецкая корысть.
Является образцом композиции - Распятие Христа на древе жизни. Древо жизни, которое было описано в Апокалипсисе, издавна изображалось как крест, особенно в английских рукописных книгах XII-XIII вв. В XIII в. в западноевроейском изобразительном искусстве, особенно в витражах (Иессеево древо) и в книжной живописи, стали стали широко представлять разного рода генеалогические и мистические дереева с надписями в качестве иллюстраций к религиозным и юридическим произведениям средневековья и античных авторов. Неудивительно, что в Реймском миссале фигурируетg прекрасно скомпонованный вариант подобного древа, выполненный в одной из лучших мастерских своего времени.
Да.Потому что иногда нужны и злые герои и добрые.Они тоже имеют очень важную роль ведь они ссорятся или обманывают хороших тем самым получается мораль!