<span>Коли мій син приносить незадовільну оцінку, дружина запитує з трагедійними нотками вголосі:
— Це що?.. Що це таке?!
І тиче пальцем у сторінку щоденника, де стоїть «двійка» або навіть «трійка», схожа на злющого шершня: така ж маленька голівка, таке ж велике, хижо націлене черевце з гострим жалом на кінці. Тож дружина тиче пальцем у того шершня так, немов хоче зігнати його зі сторінки щоденника, і все допитується:
— Що це таке, я питаю?..
Син мій — ані слова у відповідь. Тільки палахкотять відстовбурчені вуха. Чого вони в нього такі великі й червоні? Невже і в мене колись були отакі? Не добившись відповіді на перше питання, дружина переходить до іншого:
— Розказуй, що ти там накоїв?
Цього разу голос у неї такий, наче вона запитує: кого там зарізав?
Обличчя сина приходить у рух. Часто скліпують повіки, посмикуються щоки, розтуляються й затуляються губи, посіпується гостреньке підборіддя, а розвихрений непокірний «півник» на голові стирчить наївно й беззахисно.
— Ми, той... Я, той... Ну, бігали... — починає мій син видушувати із себе слова. — А тоді, той... каталися...
— На чому каталися?
Син мій здивовано дивиться на маму: як вона не розуміє найелементарніших речей! На чому ж іще можуть кататися порядні хлопці, як не один на одному!</span><span>
</span>
Мій батько самий найкращій в світі
<span>роз-, без-, воз-, через-, від-.</span>
Тобою, тобі - друга особа однини
"Я - європеєць!"
Я живу в Україні. Я пишаюся і тим, що я - українець, і тим, що я - європеєць. Адже Україна - це європейська держава.
Наша країна не входить до Європейського Союзу, але знаходиться у географічному центрі Європи. Ми можемо бути не такими багатими, як люди у європейських країнах, але наша економіка розвивається. Пройде час, і, я сподіваюсь, що украйнці будуть багатшими, ніж є зараз.
Як на мене, справа не в багатстві, а в мисленні. Як і всі європейці, українці поважають закон і прагнуть вирішувати свої проблеми цивілізовано. Як і європейці, ми поважаємо інші країни і народи, навіть якщо вони відрізняються від нас. Це - європейське мислення.
Ми готові змінюватися і самовдосконалюватися, переймати чужий досвід, не відмовляючись від свого. Саме цьому нас вчив Кобзар: "І чужому навчайтесь, і свого не цурайтесь". Тому я вважаю, що Україна дуже близька до Європи.