Перший раз я побачила акваріум, коли ми були в гостях у дядька Сашка. Це був величезний чарівний світ, який світився
якимось неймовірним світлом. Я підійшла до нього ближче й затамувавши подих стала спостерігати за його мешканцями.
Рибок було дуже багато. У кожної був свій неповторний наряд і своя особлива життя в цьому водному царстві.
Невеликі сіренькі сомики із забавними вусиками щось вишукували на дні акваріума, а над ними, як торпеди, проносилися яскраво-червоні мечоносці з гострими копьевідние хвостиками. Важливі вуалехвости і золоті рибки пропливали неквапливо, великодушно дозволяючи розглядати їх чарівні хвости, схожі на пишні віяла.
Всі рибки були просто прекрасні, але мені особливо сподобалися неони. Невеликими зграйками вони пропливали серед пишних заростей водоростей і світилися як чарівні ліхтарики.
Назви рибок я дізналася від дяді Саші, він з величезним задоволенням познайомив мене з усіма мешканцями акваріума. Дядько розповів мені, що у вільний час теж дуже любить спостерігати за рибками.
Друзі дяді Саші знають про його захоплення і завжди привозять йому черепашки, красиві кольорові камінчики, які прикрашають акваріум.
У цьому році, коли ми відпочивали з татом і мамою на море, я знайшла дуже гарну черепашку і подарувала її дядька Сашка. Тепер, коли він буде милуватися своїм акваріумом, то обов'язково побачить мою черепашку і згадає про мене.
якось у вечери колы сонце так красывозаходыло з-за кущыв зявылася зграя чудовых велыкых птахив.
снижысто-били з довгымы гнучкымы шыямы-то булы лебеди.
воны дывно закрычалы махнулы розкишнымы билымы крыламы и полетилы у вырий,за безкрай моря.
воны пиднеслыся высоко-высокоа маленьке гыдке каченя охопыло дывне хвылювання.
Кожна людина в світі прагне до того, аби до неї ставилися справедливо. Ми хочемо, щоб наші здібності цінували, щоб наші дії та старання було винагороджено. І також ми усвідомлюємо, що за погані вчинки нас хвалити не будуть. Десь глибоко у свідомості кожної людини лежить розуміння того, що за добро варто платити добром, а зло має бути покараним. Отак в загальних рисах ми розуміємо поняття справедливість. Якби все так і було в житті, то людині було б легко вибирати правильний шлях до своєї мети.Проте в дійсності ми часто стикаємося з тим, що життя несправедливе. Усі ми різні – за зовнішністю, характером, вдачею. Комусь пощастило,і він від природи гарний та здоровий, а хтось інший ні. І звичайно, йому це видається несправедливим. Хтось важко працює та все одно живе бідно, а хтось здобуває багатство нечесним способом. Часто ми не отримуємо вдячності за добрі вчинки – хіба це справедливо?Протягом багатьох віків у суспільстві зберігається соціальна несправедливість, часто люди зазнають утисків та переслідувань за свої погляди. Історія нашого народу – яскравий тому приклад. Зараз здається, що «справедливість» легко купити за гроші. Усе це створює сумну картину та підводить нас до невтішного висновку про те, що справедливості в світі немає.<span>Та все ж на мою думку, наш світ – не світ хаосу, і справедливість існує. Вона не така проста, щоб вкласти її у певну формулу. Як на мене, то справедливість найближче до «золотого правила» - ставитися до інших так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе. Не треба робити тих речей, які по відношенню до себе ми вважаємо неприйнятними. Бо ми не можемо відповідати за дії всіх інших людей в світі та чекати від них безумовно справедливого ставлення до себе, проте ми можемо самі – кожен з нас – ставитися зі справедливістю до інших. Бути уважними до близьких, не чинити кривди, не будувати свого щастя на нещасті інших, відкривати свої таланти всупереч усім негараздам та йти до своєї мети, не шкодячи іншим. Тільки таким способом, а не війнами та кровопролиттям, можна побудувати справедливий світ.</span>
Потрібно охороняти рідний край. Пам'ятайте, що природа- це найголовніше, що в нас є і її треба шанувати і берегти. Піклуйтеся про кожну травинку навколо вас, не забувайте як природа про вас турбується. Люди дуже нищать природу і тому виникає багато проблем. Люди залишають багаття і цілі ліси горять. А дерева за допомогою фотосинтезу збагачують повітря киснем і після своїх дій люди скаржаться на погане повітря. Люди забруднюють водойми, вбивають міліони водяних мешканців і навіть не помічають, як гублять все довкола себе. Тому і ви почніть щ себе і піклуйтеся про природу, про свій рідний край!
Я точно сказати не можу,але можливо Іван Цюпа.У нього є такий твір