Про вовка знає кожний з самого дитинства. У багатьох казках про нього говорять не інакше як про сірого розбійника.
Поширені вовки у Європі та в Північній Америці. В Україні водяться на Поліссі, в Карпатах, рідше зустрічаються в лісостеповій зоні та степових областях. <span> Довжина хвоста у вовка 45 см. Він ніколи не закидає його на спину, на відміну від собак. Коли лежить, - кладе під голову, зігріває в хутрі кінчик носа.
</span> Вовк - один із найбільших хижаків нашої фауни. Це розумний, спритний, обережний, сильний звір. Довжина його тіла понад 120, висота - 85 сантиметрів, маса 40 - 50 кілограмів. Самці завжди більші за самиць. Колір шерсті вовка залежить від клімату тієї місцевості, де він живе.
Живляться ці звірі різноманітною, переважно м'ясною їжею. Полюють на птахів, диких та свійських тварин: козуль, оленів, зайців, усіляких гризунів, овець, свиней, корів, гусей.<span> Розлючений вовк, вишкіривши зуби, розмахує хвостом, а наляканий - підгинає його під живіт. </span>
У наш час вічливість все більше відсторонюється від загальноприйнятої поведінки суспільства і це погано. На мою думку, саме вона є тією важливою істиною, що допомагає людям зрозуміти один одного. У моєму розумінні, вічлива людина та, яка може у будь-якій ситуації проявити повагу до оточуючих: поступитися місцем в громадському транспорті, перепросити за помилку, усміхнено і щиро привітатися, допомогти іншим, дати пораду. Ще хочу наголосити на тому, що вічливість в людині обов"язково пов"язана і з іншими рисами характеру, такими як милосердність, доброта, безкорисність, повага і співчуттяⒶ.
Драматургічна творчість Григорія Квітки-Основ’яненка є цікавим і помітним явищем в українській літературі. Його п’єси «Сватання на Гончарів-ці» та «Шельменко-денщик» досі викликають інтерес та привертають увагу читачів, театральних діячів, кінематографістів.Привабливість названих п’єс полягає насамперед у яскравості гумористичного зображення життєвих явищ та людських типів. Ці драматичні твори визначаються літературознавцями як соціально-побутові. Гостре бачення письменником соціальних процесів і глибоке знання та майстерне відтворення народного побуту справді дозволяють характеризувати п’єси таким чином. Спільними для них є поширені в літературі того часу образи крутія та хитрюги-москаля, які однаково спритно морочать голови як своїм землякам-гречкосіям, так і зросійщеним, «новомодним» паненятам, що бавляться у світських людей. Це надає творам легкого водевільного забарвлення, виповнює веселими сценами, побудованими на простеньких інтригах. Сюжети нескладні й традиційні, збудовані на любовній колізії, яка розвивається в декораціях українського села з його тинами, призьбами, садочками, гарбузами (призначеними, крім кулінарного вжитку, для з’ясування стосунків між женихами та їх обраницями) тощо. Але, мабуть, найбільшої принади п’єсам надають словесні баталії персонажів, а також промовисті репліки «в сторону», які веселять нас, втаємничують у справжні думки та якнайкраще розкривають характери героїв.
<span>протилежні слова </span>ТИХИЙ - ГОЛОСНИЙ, ШУМНИЙ, ДЗВІНКИЙ, ГУЧНИЙ.
Гарний кіт, зелений лист,маленький хлопчик , смачний пиріг,добрий вчитель