1) Земля обертається навколо Сонця.
2) Омелько припав до землі і загорнув трішки <span>ґрунту</span> лодонями.
3) Марічка ходила по землі і раділа життю.
4) Війська захищають свій рідний край, свою землю.
5) Пливли вони, на човні одірвані од землі.
6) Ворожнеча між родинами почалася через землі та худобу.
<span>В одному будинку на одному підвіконні жила маленька фіалка всі її любили, про неї піклувалися, поливали. Фіалці здавалося що нічого кращого бути не може і так буде завжди, але це не так.
Через декілька місяців у неї заявилася сусідка кімнатна роза та така гарна, така пахуча що про нашу фіалку усі забули не поливали її а її сусідку поливали через день. Фіалці стало так образливо ну чим я гірше навіщо я тут потрібна запитувала вона в себе її не поливали вже тиждень вона майже засохла це було 31 грудня і вона знала якщо загадати бажання у новорічну ніч то воно обов’язково здійсниться фіалка з нетерпінням чекала 12 часів вже 11 скоро я загадаю бажання всі ви напевно знаєте яке щоб її сусідки не було. І її господарка як раніше любила от і 12 фіалка загадала бажання і заснула з надією що воно здійсниться. Наступного ранку вона розплющила свою голубі оченята і побачила що її сусідки нема вона не повірила своїм очам закрила їх і знову відкрила її радощам не було меж, і тут вона почула розмову своєї господарки і її подружки та дякувала що вона доглянула за її квіткою поки вона була у бабусі.
Фіалка дуже зраділа и в водночас засумувала то що вона думала тільки про себе вона освоїла для себе урок. В першу чергу треба думати про інших а потім вже про себе.
Вона почала жити як раніше, за нею доглядала і любила її господарка.</span>
На вулиці стояла казкова погода. Вчора пройшов лапатий сніг і навкруги все стало білим. Наш став, біля будиночка, сковала товстим льодом жартівниці-Зима. На ковзанці зібралося чимало дітей. Вони спішили першими проїхати таким довгоочікуваним льодом. Сусідські діти, котрі нещодавно переїхали жити в будинок поруч, вишйли також прокататися. Ми познайомилися, то були братик та сестричка. Разом з собою вони взяли свого собаку, Рекса. ВІн любив бавитися з дітьми і бігав за кожним хто їхав ковзанкою. Усі навколо звертали на нього увагу. Рекс невтомно бігав та подекуди гавкав, ніби хотів сказати:"Скоріше, мені так це подобається!" Накатавшись досхочу, діти почали розходитися по домівках. Рексу так не хотілося повертатися додому, що здавалося його повернення додому було найтяжчим за все. Він сумно поглядав на ковзанку. Братик та сестричка пообіцяли вийти на прогулянку наступного дня, взявши з собою Рекса.
Під час весняних канікул я люблю ходити до лісу, подихати свіжим повітрям, побачити пробудження природи від зимового сну, зняти гарні пейзажі, птахів. З собою обов’язково беру фотокамеру. Сьогодні вранці холодно і вогко, але я збираюсь на прогулянку.
<span>Напровесні під час відлиги з’являються першоцвіти. Я вирушаю до лісу на пошуки пролісків. На невеликих пагорбках, де розтанув сніг , де-не-де проросли зелені стрілочки – це проліски. Розквітла перша квітка весни. Два яскраво-зелені листочки розійшлися і на тонесенькій стеблинці висить молочно-біла квітка. Вона повільно колихається від найменшого подиху вітру. Ось пролісок вже розкрив свої тендітні і ніжні пелюстки, їх три. Серединка квітки блідо-зелена з білим кантом і тичинками. А ось праворуч, їх вже ціла галявина, квіти дружно розцвіли і мені дуже пощастило. Добре що проліски ще є у лісах і їх оберігають. Я милуюсь цим весняним дивом, дуже радію, фотографую в режимі макро: зверху, знизу, збоку. М’яко ступаючи по сніжку швидко повертаюсь назад додому, залишаючи загадковий ліс.</span>
Ідуть од шахти шахтарі, А даль така широка та іскриста Там, де рум’яна стежка од зорі Біжить в село, що стало уже містом . Розпухле вухо Тимка, на якому засохла кров, кинуло Орисю в жар, і їй хотілося торкнутися до нього пальцями, щоб зняти з нього біль, але вона не наважувалася цього зробити, щоб не спричинити ще більшого болю. Така там була температура, і так мене парою проймало, і стільки крові з мене вийшло, що я відчув себе здоровшим (Ю. Яновський)). Тільки що Марія розпалила в печі й приставила горщики, у вікнах замиготіла чорна смушева шапка й блиснули чорні брови<span> (І. Нечуй-Левицький)).</span>