Зовнішній вигляд гепарда своєрідний. Він ніби зібраний з двох різних тварин. Якщо розглянути окремо голову, то вона має цілком котячий вигляд. Невеликі округлі вушка з чорними по задній стороні кінчиками; широко розставлені бурштинові очі з круглими зіницями. Від внутрішнього краю кожного ока до краю рота йдуть чорні смуги, надаючи тварині сумний вигляд. І хвіст довжиною до вісімдесяти сантиметрів теж котячий. Зате тіло матінка- природа явно взяла від хорта собаки: витягнуте, сухорляві, на високих тонких ногах. Гепард навіть не вміє нормально втягувати кігті. Вони у нього позбавлені когтевих оболонок і втягуються лише частково. Дитинчата втрачають цю здатність на десятій – п’ятнадцятій тижня після народження. Все тіло гепарда покрито досить жорсткою короткою шерстю жовто -коричневого або рудувато -коричневого кольору з численними чорними плямами. Іноді з’являються особини, у яких плями зливаються в смужки. Таких тварин іменують « королівськими гепардами». На животі шерсть світліше. У самців зазвичай розвивається невелика гривка з подовженого жорсткого волосся. Гепарди мають середні розміри серед численних представників котячого сімейства. Довжина тіла може досягати 150 см, а вага коливається від 30 до 65 кг. Ці дивні кішки в даний час зустрічаються по всій Африці, в Середній Азії і на Близькому Сході. Але, незважаючи на великий ареал, скрізь вони стали рідкісними. Більш того, з ряду регіонів вже повністю зникли, як, наприклад, з Індії. Деякі дослідники виділяють до восьми підвидів гепардів. Але найчастіше їх поділяють на африканський і азіатський підвиди. І де б не мешкали ці тварини, вони вибирають савани або пустельні місцевості, намагаючись знайти ділянки з найбільшою кількістю дрібних копитних тварин, складових основу їхнього раціону.
Пані наталіє,пене професоре,добродію коваленко, друже юрію,любове петрівно,пані олесе,степане андрійовичу,олеже семеновичу,товарише генерале.
Як чудово виглядає зимовий ліс і як гарно в ньому на прогулянці! Все навкруги біле, вкрите м’яким пухнастим снігом. На гілках могутніх дерев, особливо на широких лапах вічнозелених ялинок, уляглися невеликі купи снігу, схожі на справжні шапки. Всі дерева схилилися, напружені снігом. Коли така шапка падає з гілки, вона розпрямляється і ніби вистрілює, прагнучи до неба.
Небо блакитне і чисте, ніби сльоза. На сонці блищить сніг, переливаючись та граючи у сонячних променях скупого зимового сонця всіма барвами веселки – навіть болячи дивитись на цю розкіш природи.
Морозно. Сніг хрумає і вискрипує під ногами. І якщо взяти трохи снігу в руки та уважно його роздивитися, то можна побачити окремі сніжинки, які є найкращим витвором мистецтва найчудовішого майстра – самої природи. Ніби якийсь казковий ювелір майстерно вирізав ці ажурні крихітні зірочки.
Дерева в лісі скрізь вкриті не тільки снігом, але й інеєм та памороззю. У лісі зимовим днем тихо, здається, що всі сплять, вкриті білосніжною ковдрою. Звуки у морозному повітрі дуже швидко розносяться і лунають на далеку відстань. Тому чути, що сплять все ж таки не всі – ось ворона каркнула, ось і сорока застрекотіла, а ось подала голос ще якась зимова пташка. А зовсім поряд цвірінькає синичка. На прогулянку я взяв трохи хліба і борошна, тому ж насиплю його пташкам, бо в зимовий час їм приходиться дуже скрутно і находити собі їжу на землі, вкритій сніговим покривалом, зовсім важко.
Ні, точно, сплять в зимовому лісі не всі. Ось і чиїсь сліди на чистому снігу. Хто ж тут бігав? Скоріш усього, це заєць у своєму білому зимовому кожушку рятувався від зголоднілого сірого вовка або від рудої красуні – лисиці.
Сонце взимку ховається дуже рано, тому не треба баритися. Мені пора поспішати додому, бо на капелюшках ялинок рожевіє сніг, а білі стрункі берізки самі стають рожевими та золотавими. Ось спочатку блакитні, а потім фіолетові і сині тіні прокрадаються по снігу між мовчазних дерев. Небо починає червоніти на заході, а зі сходу стрімко іде темрява, яка за лічені хвилини нагонить подорожнього і вимусить його поспішати до своєї домівки. Вже можна побачити навіть тоненький серпок молодого місяця.
<span>Вечоріє, становиться значно холодніше. А я повертаюсь додому, йдучи назад по своїх слідах, ще раз притоптуючи хрусткий сніг. І тільки-но я вийшов з лісу, обернувся, а ліс уже зовсім чорний на фоні синього снігового килима. На добраніч, тихий та привітливий зимовий ліс, вкритий прекрасним зимовим покривалом, ми ще побачимось!</span>
З моїми друзями ми завжди можемо легко убити час на веселощі.
Відповідь:
Пояснення:
На мою думку висока якість життя та його безпека та доповняльними один до одного, і в наш час при нормальному фінансовому положенні можна забезпечити максимальну безпеку, та й навіть без великих сум у гаманці можна убезпечити себе й близьких від негаразд (підвищуючи фізичну силу, дотримання правил безпечної життєдіяльності).
І прагнення людини забезпечити максимальне задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб є цілком нормальним та природним, але крім цього від предків нам дісталася задача зробити життя якомога безпечнішим, захистити рідних, дітей та друзів.
Тому, єдина залежність між якістю життя та його безпекою є те, що одним із факторів оцінювання якості життя є його безпека