називний- тисяча шіст сот п,ятдесят чотири
родовий-тисяча шіст сот п,ятдесят чотири
давальний-тисяча шіст сот п,ятидесяти чотирьом
знахідний-тисяча шіст сот п,ятдесят чотири
орудний-тисяча шіст сот п,ятидесяти чотирма
місцевий-в тисячі шіст сот п,ятидесяти чотирьох
кличний-тисяча шіст сот п,ятдесят чотири!
Язиком вихати — не ціпом махати — Як ви можете з цією людиною так довго розмовляти?
<em>Хліб</em><em>, за добрим українським звичаєм, мав неодмінно лежати на столi. Дуже пильнували, щоб хліб не падав на підлогу. А як упаде, потрібно пiдняти його, перепросити, поцiлувати і з’їсти.
Коли хтось знаходив на дорозi окраєць, не можна через нього переступати. Потрiбно пiдняти, обрусити i покласти на видному мiсцi - птахам.
Народжується дитина —ідутъ iз хлібом. </em>
<em>Виряджала</em><em> </em><em>мати </em><em>сина</em><em> </em><em>в </em><em>дорогу – замотувала в торбину окраєць житнього хлiба.
Вiдзначали весiлля з хлiбом-сiллю та весiльним короваєм.</em>
<em>Будували</em><em> </em><em>хату —неодмінно приходили з хлiбом.</em>
<em>Проводжали</em><em> </em><em>в останню</em><em> </em><em>путъ</em><em> </em><em>- з хлiбом</em><em>.</em>