Устим був не дуже високий, але плечистий, незвичайно сильний, дуже розумний лицар. Не любив розбійників,
сильно карав даремних злодіїв. Житель с. Гуменці Мисливський згадував,
що одного разу Кармалюк відібрав багато золота у місцевого здирника і
роздав бідним, обірваним жінкам, що йшли по дорозі. На прощання сказав: «Беріть золото, хай діти ваші вдома не плачуть… Як мене десь вб'ють, споминайте Кармалюка…»
Наш народ завжди потерпав знущання від сусідів. Чомусь ми для усіх були як ласий кусочок який кожен хоче взяти собі! Ще в Русь ми змагались з усіма за нашу державу, тоді ми досягли хорошого результату. Нашим предкам вдалось не тільки зберехни наші території , а іще й захопити інші і досить успішно ними керувати. Але з роками наша могутність зменшувалась ми уже не завойовували території і втрачали свої...
Я вважаю , що наш народ що рік сильнішає і ми уже не допустимо свої давніх помилок
Якщо людина зробить якесь добре діло- то її будуть шанувати, а добрих людей люблять всі! Наприклад, допоможе тваринці або пташеняті, яким дуже холодно в мороз. Вибачте, що не на пів сторінки, просто важко писати. Але думаю, привела гарний приклад
Добро та зло – вічні суперники у ході часу на простору, які не закінчать свою боротьбу і жодна жива істота не може перехилити ваги рівноваги в будь-яку сторону, інакше світ просто припинив би своє існування.
Ця одвічна боротьба є в кожному з нас, власні внутрішні війни, лише нам вирішувати якій стороні дати перевагу. Наші вчинки розподіляють нас на полицях соціуму. Зараз дуже важко назвати всіх людей рівним, ще з давніх давен нас розшарували на категорії: по відношення до інших, до себе, до світу. Вчинки також визначають нашу позицію у соціумі і тим самим підвищують нас чи навпаки, роблять нас низькими і далекими від подальшого розвитку.