Даринка була жвавою, веселою і розумною дівчинкою. Вона дуже любила природу. Та це і не дивно. Адже жила дівчинка в лісі. Вона була дочкою лісника.
Друзями Даринки були дерева і квіти, білочки та зайчики, маленькі козуленята, яких тато забирав додому, бо лихі люди вбивали їх матусь – козуль. Дівчинка доглядала за звірятами, годувала птахів, лікувала дерева та кущі. Всі любили дитину і тому вона ніколи не помічала своєї вади: у дівчинки на щоці була велика червона пляма, яка спотворювала її обличчя.
Якось до лісу завітали діти. Вони бігали, кричали, гралися. Недалеко допомагала таткові Даринка заготовляти сіно для козуль та оленів. Вона вибігла до дітей. Всі зупинилися, уважно подивилися на дівчинку і почали знайомитися. Тільки Мишко не подав дівчинці руку. Він сказав:
- Ти дуже потворна, повертайся до свого лісу. Ми не будемо з тобою гратися.
Даринка не зрозуміла, чому її так назвали, адже ніхто ніколи не говорив їй про її ваду. Вона повернулася і пішла, відчуваючи, що не всі їй тут раді.
Діти подивилися на Мишка з осудом, а Галинка сказала:
<span>Для чого ти так зробив? Навіщо образив дівчинку?Я ж сказав правду! – здивувався Мишко.<span>Правда деколи буває гіршою за кривду. Подумай про це - відповіла Галинка і побігла вслід за Даринкою.</span></span>
Красиве місто,Чернівці, завоювало моє серце(?)
Ніна Матвіївна, легенда школи, знову завітала до нас
Каріна, гімнастка, давно не була на конкурсах
Одна з мальовничих вершин Кримських гір, Ай-Петрі, височіє вдалині
Цікавий і суворий, Оленчин сом, знову їсть дуже багато
<span>Люблю спотерігати або читати у газетах про нові досягнення нашої держави , про її економіку , екологію , мову . Це все радує серце і душу . Адже кожен українець , якщо навіть він і не вважає себе ним ,але народився в Україні все, ж таки радіє новим успіхам, душу його , хоч трошки , але тривожать її падіння і невдачі .Крок за кроком , то піднімаючись , то опускаючись на сходинки , які ведуть у майбутнє, Україна рухається вперед, не відстаючи від інших . звичайно, бувають і падіння, і різкі підйоми, але все це ніщо порівняно з минулим і з тим, що чекає нашу країну в майбутньому . Можливо, буде краще . На це покладають надію усі громадяни України, але можливо…Якою ж буде Україна в майбутньому, наприклад у 2020 році ?Україна . Київ . 2020 рік . Чудові дерева і дивні квіти яскравих кольорів на клумбах . Машини, які можуть замінювати літаки, на дорогах, люди у вбранні моди 2020 року . В магазинах все роблять комп ютери. На фабриках і заводах замість людей працює техніка . Все модернізовано до вищого атунку, що робить життя людей прекрасним сном . Колишнє місто героїв тепер стало центром нових досягнень країни . Все в ньому цвіте і розвивається . А повітря, яке воно тут чисте . Що ж це ? Хіба відходи фабрик і заводів не виносяться в атмосферу і не забруднюють її? Дивно ?! А нічого дивного. Тепер техніка робить все: забруднене повітря збирається у спеціальні герметичні блоки , де очищується і виходить в атмосферу, а відходи знищуються і не приносять шкоди . Тепер люди дихають чистим киснем завдяки техніці і обладнанню . А Дніпро, одна з найбільших річок Європи, що ж з ним ? Мабуть, забруднений, бо відходи фабрик потрапляють у воду . Та ні ! Він чистенький, прозора очищена водиця несеться у далекі моря, які також чисті до нестями . Яка краса, як приємно жити в такій чистоті . Це природа така чиста, а люди ? Чи пам ятають Шевченка, Франка, Українку, яким став їх духовний світ ? Ні, не забули вони предків. Пам ятають письменників, діячів культури і патріотів України, а духовний світ їх трішечки змінився . Люди дбають про природу, не забруднюють воду, повітря; вони ведуть себе як найрозумніші істоти на Землі; які можуть забезпечити себе і свою державу чистотою, достатком, здоров ям, бути патріотами рідної країни.Це в столиці все так прекрасно, а що ж там, за межами центру, що ж за Києвом ? Мабуть, Київ є чистим лицем забрудненої, збіднілої країни, яка загубила свій духовний світ .мабуть, там усі живуть у бідності, немаючи нічого, дихаючи брудним повітрям, знищуючи природу . А ліси , поля , ріки , лани забуті людьми . Ні , люди не забули ні про кого . Всюди чистота і порядок . Поля , що вранці покриті росою , прогріваються сонцем , пахнуть усіма барвами квітів, кольори яких зливаючись, утворюють веселку, живу веселку трав . Ліси , де все спокійно , і лише спів птахів порушує цей спокій , в яких тварини створили світ і живуть своїм життям не ворогуючи з людьми . А це що ? Це – маленьке оленя . Воно заблукало? А , тваринка голодна ! І не боїться підійти і їсти з рук . Яка краса , як чудно і цікаво . Істоти, дикі неприручені істоти , які спокон віків боялись людей , тепер їдять з їх рук, підходять до них .А птахи , птахи кружляють над деревами , не боячись прилітати до людей . Метелики, барви яких подібні до квітів , також можуть запросто прилетіти і сісти на руку . Все живе у дружбі з людьми. У спілкуванні людини з природою тепер нема перешкод. Навіть дерева , які зараз заборонено зрубувати , цвітуть живими кольорами, мають здорову кору і листя .А над Україною чисте, блакитне небо і яскраве сонце .Рідко коли його заступають хмари і крапає прозорий чистий дощик , який змочує родючу землю , лани , поля , степи . Зрошує овес , який буде їжею для тварин , пшеницю , яка запашним хлібом , явиться на стіл людям України . Все чисте , не забруднене , все яскраве і барвисте, тепле і лагідне . Це – Україна, в якій тепер хочеться жити і бути її патріотом. Економіка якої тепер на високому рівні .Кожна сім я може забезпечити себе і жити в достатку , не відмовляючи собі навіть у дрібницях. Міста якої розвинені і зв язки якої приводять до нових досягнень у сфері екології та економіки . Історія якої тепер, безперечно , є історією держави, що здобула свою незалежість силою багатьох поколінь. Держави, яка навіть будучи в залежності , мала своїх патріотів , що не покидали її у найважчі хвилини і години життя . Країни , яка і зараз має своїх вірних людей , свій народ , мову , історію .Час пливе, світ розвивається з кожною хвилиною, кожним днем . Держави модернізуються , техніка і обладнання змінюються , міняються й люди , але історія , якою б вона не була , не зникає і не забувається . Навіть маленькі зміни в державі є початком нових , більш серйозних змін , через які історія її зміниться ще більше.
</span>