1.Радіють молодій обнові берези,клени,явори.(Л.Дмитренко).
2.І цвіт,і грім,і град-я серцем спраглим все приємлю,та збережу від граду сад і захищу від грому землю.(Л.Дмитренко).
3.І барвінком,і рутою,і рястом квітчає весна землю, мов дівчину в зеленому гаї.(Т.Шевченко).
4.Часом буває на чужині мені присняться гори сині,ліси зелені,ниви срібні,і люди щирі ,непохлібні,прихильні серцем і свої-присняться іноді мені.(Б.Лепкий).
5.Шосейний шлях пролягав полями через ліски і зарослі,бори,і непролазні хащі.(Ю.Збанацький).
<span>6. У тій пісні чулися гудки заводів,рев машин,і шепоти пшениці.(П.Тичина).</span>
1.третій рядок,2.Другий рядок вбік,3.перше
1. Це текст - міркування.
2. Доброго (Р.в.), злого (Р.в.), малого (Р.в.), маленької (Р.в.), чистої (Р.в.).
3. Доброго -злого.
Пізньої осені оголилися дерева та кущі. Відразу навкруги стало багато простору та повітря. Але це не дуже втішає, бо сонце вже рідко світить. А якщо воно світить, то вже майже не гріє. Кожного дня зі свого вікна я бачу одну ту ж саму осінню картину. Зазвичай небо сіре, похмуре, ніби налите свинцем. Останні птахи відлітають на південь: тільки й видно мандрівників у височині. Залишаються лише птахи, такі ж сірі, чорні та коричневі, як івесь пейзаж навколо. Це ворони, горобці тощо. Яскраве листя, яке ще донедавно встеляло землю яскравим килимом, набуває сумного темно-коричневого кольору. Часто йдуть дощі, тому в провулці за моїм будинком розводиться грязюка. Іноді вона підмерзає вночі, бо ночі стають все холоднішими. Де-не-де випаде в листопаді гарна сонячна днина. Всі зустрічають її як рідну, цінуючи сонце! А ще нещодавно, влітку, ніхто не звертав на таке уваги. Пізньої похмурої осені добре сховатися в теплій домівці з яскравим електричним освітленням. Добре пити гарячий чай біля комп’ютера та слухати, як стукотить холодний дощ по віконних шибках. Чути, як надворі дме холодний вітер, хитає деревав палісаднику та гудить на електричних дротах.
Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/7686972#readmore