Якщо ти дісно хочеш досягнути своєї мети ти не відступиш від неї.І всі перешкоди ти подолаєш, легко коли ти маєш свою ціль.І тоді всі перешкоди стоять позаду .А ти знову, і знову йдеш до своєї мети.Досягаєш її і розумієш ,що все і не так було страшно.Потрібно вміти досягати своєї мети .Кожен вміє досягати тільки повір в себе .
-Має конкретного автора
-Напружений сюжет
-Присутність оповідача
-Жанр художньої літератури:віршований ліро-епічний твір
-Несподівана розв*язка
-Висловлення авторської оцінки подій.
Ответ:
Чудовий світ казки… Я добре пам’ятаю, коли бабуся мене, ще зовсім маленьку, своїм лагідним голосом запрошувала до нього. І я мандрувала тим чудовим і неповторним світом. Уявляла себе на місці головного героя чи поруч із ним. Уболівала за Василису Премудру, захоплювалася красою Людмили та мужністю Руслана, а також казковим котом, що ходив по ланцюгу. І, мабуть, тому я з повагою ставлюся до чорного пустотливого бабусиного кота, вважаючи, що він із казки О. Пушкіна. І дарма, що кіт ходить зовсім не по ланцюгу, а гуляє сам по собі. А хлопчики, які мене оточують, не завжди поводяться по-лицарськи.
Я люблю читати казки, бо вони вчать робити добро. Тим більше що добро в них завжди перемагає.
Ось, наприклад, у відомій казці «Попелюшка» дівчину завжди ображала мачуха та сестри. За важкою працею та щоденними клопотами вона і не мріяла про щастя. Але за своє добре серце і терпіння Попелюшка отримала винагороду, про яку ми всі знаємо.
А в казці «Спляча красуня» мачуха-королева була дуже вродливою. Однак вона постійно прагнула заподіяти своїй пасербиці зло. Тому, читаючи казку, я не сприймала красу королеви. Мені здавалося, що їй пасувало б бути старою черницею, на яку вона заради зла тимчасово перетворювалась.
Таких прикладів можна навести багато. Читаючи казки, я вчуся розпізнавати жорстокість, егоїзм під маскою улесливості, розрізняти добро і зло. Адже з усім цим кожному з нас ще доведеться зустрітися в житті. Тож будемо озброєними завдяки мудрості, добру і красі казки.
Объяснение:
Читаючи твір Ярослава Стельмаха "Митькозавр з Юрівки або химера лісового озера" я дуже вражалась реалістичності подій і сама уявлял цю химеру. Я так, як і хлопчики пішла до бібліотеки ві переглянула багто літератури стосовно цього. З маєї уяви поставала страхітлива істота з великими червоними очима і страшним поглядом. На чорній її гребінчятій спині були латаття, а по бороздках на тілі до землі стікал холодна вода. Я дуже рада, що твір закінчився розвіюванням цієї страшної примари, що так наганяла на мене жах<span>Ⓐ</span>.