Роман складається з чотирьох частин. У першій — Гуллівер потрапляє до ліліпутів, крихітних чоловічків, у дванадцять разів менших за звичайних людей; у другій — мандрівник опиняється в країні велетнів, а сам ніби перетворився на ліліпута; у третій частині — подорожі Гуллівера до інших вигаданих країн (у цій частині Свіфт таврує тиранів, прославляє боротьбу за незалежність і волю); в четвертій книзі Гуллівер <span>потрапляє до країни розумних коней — гуїн-гнмів.</span>
<span>Влюбленный в родную природу, Некрасов сравнивает детей «со стаей воробьев», а глаза ребятишек - с многоцветьем поля («Все серые, карие, синие глазки - смешались, как в поле цветы»). Дети изображены в произведении в играх, забавах, в повседневных житейских заботах и делах. Также автор называет крестьянских детей “милые плуты” потому, что они хитрят, плутуют, но их плутовство наивно, в нём нет злого умысла.</span>
Говоря о литературе 18 века, нельзя назвать ее устаревшей. Ведь в каждом произведении, несмотря на год его написания, можно найти уроки для своей жизни. Современный читатель находит много интересного для себя в литературе прошлых веков. Эта литература интересна не только историческими фактами, но и бытом, который царил в те времена. Читая произведения прошлых веков, мы видим, что люди всегда остаются людьми. Не важно, когда они жили, в каком столетии. Всегда были, есть и будут люди добрые, злые. Всегда будут те, кто предает, те, кто искренне любит и те, кто ищет себя в этой жизни. Нужно воспринимать литературу прошлых веков как уроки жизни и истории, которые нельзя игнорировать. Ведь зная историю, зная поступки людей, мы сами можем избегать подобных ситуаций. 18 век - век долга, разума и любви. В основном прослеживается романтизм и сентиментализм. Авторы произведений много описывают чувства людей, любовь и ненависть. Вспомнить хотя бы "Бедную Лизу". Произведение яркое, запоминающее и романтическое. Сколько любви, нежности мы видим в главной героини. Противопоставление ей будет молодой человек, которого она полюбила. Тема любви, предательства и верности актуальна и сегодня. Поэтому читать такие произведения очень полезно современному читателю. Нужно не просто читать, а размышлять о прочитанном и думать о своей жизни. Литература 18 века всегда будет актуальна.
Часом батько, дивлячись на се юродство, стане гримати на жінку і похвалятись, що він Павлуся віддасть у школу до дяка аж у друге село. <span>Вже вертаючись, як смерклось, недалечко од села дивляться — лежить край дороги дохлий хорт. </span>
Вакула — молодий сільський коваль, головний герой повісті Гоголя. Крім того, що він відмінний майстер своєї справи, він ще й знатний на всю округу художник (малював картини на релігійні теми і образу святих). Цей парубок може бути одночасно і веселим і відповідальним, ніжним і сильним, дуже господарським і легким на підйом. Він з самого дитинства є помічником своєї матері у веденні господарства, його всі поважають в селі, так як він цього заслуговує. На церковній стіні Вакула зобразив святого Петра в день Страшного суду. Святий, з ключами в руках, виганяв з пекла злого духа, і «переляканий чорт кидався на всі боки, передчуваючи свою погибель, а ув’язнені перш грішники били й ганяли його батогами, полінувалася …». Саме за цю картину Вакула потрапив в немилість до біса, який протягом всієї повісті намагається помститися молодому ковалеві. Вакула дуже любить Оксану — найкрасивішу і, напевно, тому примхливу дівчину в Диканьці. Але Оксана погоджується вийти за Вакулу заміж тільки після того, як він принесе їй царицині черевички. Коваль, кинувши все, мчить до цариці, щоб догодити своїй норовливій і примхливії дівчині, яку він дуже любить. А в помічники він вибирає самого чорта. В відсутність Вакули Оксана розуміє, наскільки дорогий їй коваль. Їй не потрібні навіть царицині черевички. Але сміливий Вакула вже дістав їх — і щастя молодих безмежне. Завдяки таким рисам, як вроджена скромність і простота, йому вдалося зачарувати саму імператрицю в Петербурзі. Вона чує прохання молодої людини і віддає йому свої черевички, щоб допомогти Вакулі виконати завдання, яке дала йому Оксана. Завдяки своїй винахідливості і рішучості він все ж догодив своїй примхливій і легковажній дівчині. Всі ці достоїнства оцінила Оксана. Коли автор створював цього героя-Вакулу, то нагородив його чесністю, завзятістю, працьовитістю і вірністю. Таким чином, Гоголь хотів пояснити читачам, що люди з такими якостями характеру завжди з честю можуть перемагати зло.