В 3-4 веках из недостатка армии была слабая защита(а кое где и вовсе нет).Также шли междусобные войны за власть. Раскол на восточную и западную империю. Нашествие гуннов
Верфь-место постройки и ремонта судов.
Налог-платеж, взимаемый государством в целях финансового обеспечения деятельности государства.
Вольноотпущенник-отпущенные на свободу или выкупившиеся рабы.
Про пошлину не смогу помочь, извините.
По некоторым историческим справкам, именно у отрогов гор Каратау родился батыр, которому предстояло сыграть решающую роль в битве с джунгарами. В 1710 году на съезде представителей степной знати с участием биев Толе, Казыбека и Айтеке, Богембай-батыр был избран предводителем всеказахского ополчения, в то время как Абулхаиру, будущему хану, было доверено лишь одно крыло ополченцев. Такому признанию Богембая-батыра способствовало его воинское искусство, слава о котором облетела всю степь после ряда его поединков с врагами, в частности, с джунгарским найоном в 1710 году у берегов реки Сары-Кенгир.
Его дед Алдекун и отец Акша были знатными людьми среди своих соплеменников канжыгалы. Отцу батыра хан Аз-Тауке доверил возглавлять войско в 80 тысяч сарбазов. Ко всему прочему, Акша не гнушался “черной работы”, был искусным кузнецом по выковке сабель и кинжалов-акинаков. Уже будучи джигитом, батыр часто ездил по аулам улаживать межродовые споры, участвовал в курултаях биев. К храброму, мудрому юноше тянулись соплеменники. Именно из близких по духу джигитов сложился отряд Богембая-батыра, которых впоследствии в народе нарекут “Канжыгалынын кырык батыры” — сорок батыров из рода канжыгалы. С именем Богембая-батыра связана и знаменитая Анракайская битва, которая произошла в местности на юго-востоке от озера Балкаш, поблизости озера Итишпес. Победа, одержанная казахами на местности Анракай (“место стонов и рыданий джунгар”), была результатом действий казахских ополчений трех жузов, объединенных силами Богембая-батыра. Анракайское сражение произошло весной 1730 года. Джунгарские войска потерпели серьезное поражение и были вынуждены отступить на восток на территорию собственно Джунгарского ханства. Заступник казахского народа, понимая, что у истерзанной страны не хватит сил отразить новое нашествие врагов, что Казахстану необходимо найти сильного союзника, вместе с другими дальновидными представителями власти обращается за помощью к России.
В сороковых годах Богембай ставит перед ханами вопрос о вооружении сарбазу, об обучении литью пушек и ядер, изготовлению оружия и телег. Богембай-батыр в своих аулах устраивает кузницы, собирает рудознатцев, учит своих сподвижников делать порох.
<span>Богембай-батыр до старости не покидал боевого седла, отражая натиски джунгар и китайцев, защищая свои родные земли от врагов.</span>
Ответ ответ ответ ответответответ<span>ответ</span>
Після усунення від влади Микити Хрущова в жовтні 1964 року економіка країни й далі була в стані кризи. Перед новим радянським керівництвом (у жовтні 1964 року першим секретарем ЦК КПРСбуло обрано Леоніда Брежнєва, а згодом головою Ради міністрів СРСР було призначено Олексія Косигіна) для його подолання було два можливих шляхи:
<span>радикальні реформи (тобто такі, що стосуються основ соціалістичного ладу, його характерних принципів);часткові реформи (які не стосувалися основ соціалістичного ладу і спрямовувалися на пом'якшення економічної кризи, але не були здатні подолати її в цілому).</span>
Керівництво СРСР, розуміючи необхідність здійснення економічних реформ як таких, обрало другий шлях, що в підсумку і визначило їхній крах. Пріоритет в ініціюванні, розробленні та проведенні реформ належав голові Ради міністрів СРСР Олексієві Косигіну.
Передбачалося, що реформи забезпечать подолання традиційних для наявної моделі радянської економіки недоліків, основні з яких зводилися до такого:
<span>поглиблення диспропорцій у розвитку галузей господарства;збільшення капіталовкладень при їхній низькій віддачі;неефективне використання виробничих фондів;наявність великої кількості незавершених об'єктів у промисловому і цивільному будівництві;низька ефективність сільськогосподарського виробництва, значне відставання за темпами розвитку від промисловості всього аграрного сектору;невідповідність між зростанням зарплати і продуктивності праці;масовий випуск товарів, що не знаходили збуту;<span>відсутність дійсних матеріальних стимулів для підвищення продуктивності праці та якості продукції, що випускається.</span></span>