<span>Весна, долго задерживаемая холодами, вдруг началась во всей красе своей, и жизнь заиграла повсюду. Уже голубели пролески, и по свежему изумруду первой зелени желтел одуванчик... Рои мошек и кучи насекомых показались на болотах; за ними вдогон бегал уже водяной паук; а за ним и всякая птица в сухие тростники собралась отовсюду. И все собиралось поближе смотреть друг друга. Вдруг населилась земля, проснулись леса, луга. В деревне пошли хороводы. Гулянью был простор. Что яркости в зелени! Что свежести в воздухе! Что птичьего крику в садах!</span>
Цытатная характарыстыка Кручкова:
"Я ж цябе навучу, куды няправых сведкаў садзяць"
"Тут, брат, нам харошае жніво!"
"Я хоць чалавек, як кажаш, судовы, але ўсё зраблю па-хрысціянску ды яшчэ на тваім вяселлі паскачу"
"Харашо! Для вас здзелаю, прыму грэх і ответ на себя"
"Я ж сам шляхціц, вам родны, але што ж рабіць? Служба - не дружба. Законы, міленькія, законы!"
Совы - птушкі, вельмі разумныя і глыбокія птушкі. Совы драпежныя птушкі, як правіла, яны жывуць па адзіночкі, быўшы драпежнымі птушкамі, яны палююць на іншых меншых птушак, насякомых і маленькіх жывёл. Совы - паляўнічыя, яны - вячэрнія істоты.
Там пра адну жанчыну,якая адправила свайго сына на вайну. Шли гады ,а ен усе не вяртался. Вырашыла я пайсти яму насустрач. Ишла цераз лес и убачыла брацкую магилку. Далей яна не магла ийци таму, што у ей балели ноги. Засталася яна ухаживать за гэтай магилай.
Ну вообще лучше прочитай