Білий сніг падав ось уже третій день .
1)Кріт улітку в лісі зміг
Збудувать собі барліг.
А ведмідь заліз в дупло,
Влаштував собі житло.
Білка теж знайшла містечко –
На кущі звила гніздечко.
Вирив нірку горобець –
Нісенітниці кінець.
2)В ліс Незнайко увійшов –
Під кущем йоржів знайшов.
Біля річки посидів –
Наловив собі грибів.
До городу завітав –
Стиглих яблук накопав.
А по саду походив –
Моркву з яблуні струсив.
3)Акула із річки на дуба пірнула,
Веселу зозулю на ньому почула,
До неї сказала:
— Знайшла я прикраси!
На дубі зеленім ростуть ананаси.
Зозуля всміхнулась, промовила:
— Ку — ку!
Якщо вже знайшла, то візьми їх у руку.
4)Бобри стояли біля дуба
І лікували більці зуби.
Казали:
— Будеш добре їсти
І навіть дуба зможеш гризти.
Сказала білка навідруб:
— Твердий занадто цей ваш дуб!
Не хочу я його нітрішки —
Мені давайте ви горішки!
5)Ґава взула черевичка
І пішла у них до річки
Танцювати гопака.
Зачепилась за шнурка —
В річку з берега упала
І линам таке сказала:
Ви не смійтеся, що ґава —
Недотепа і роззява.
6)Дятел хатку конопатив,
Щоб жила у ній синиця,
Та в хатинці на осиці
Поселилася лисиця.
В кошик жолуді збирає —
Вже врожаю повна хатка.
Дятел мовить:
— Кабанові
Подаруй ці жолудятка.
7)Єноти довго вчили ноти,
А потім сіли біля плоту.
Сказав єнот дружку — єноту:
— Навіщо ми вчимо ці ноти?
Всі кажуть: ми самі є... ноти.
8)Біля липи дві куниці
День читали небилиці.
Вибіг заєць із пшениці,
Каже:
— Гарні небилиці!
Я від них так реготав —
Аж скрипів широкий став!
Ви мені позичте миску —
Рибний суп зварю зайчиську.
Був прохолодний світанок і глибока тиша, що панувала в лісі, по-особливому навіювала відрадне чуття миру та спокою. Хлопець, глянувши, що друзі ще сплять заодно і собі заплющив очі та дав волю уяві, відчув, як стає часткою того прекрасного світу, що мов дитина, читий і непорочний. Зелень, яка здавалася йому ввечері похмуро-сивою, гнівною під нальотами роз'ярілого вітру тепер розсипалась перед ним заспокійливо-салатовою гамою, розкриваюче те, що раніше приховувала всю свою потаємну красу.
Люблю батьківщину не за те,що вона велика, а за те,що своя(Сенека)
Забудеш рідний край- твоє всохне коріння (Тичина)
хто не належить вітчизні своїй,той не належить і людству(Белінський)
і дим батьківщини солодкий (овідій)
Той,хто е любить своїє країни, нічого любити не може(Байрон_
Людство ніколи не було байдужим до видатних наукових відкриттів і технічного прогресу.. їх завжди вабив і лякав прометеїв вогонь