<span>Образливе слово, гостре слово</span>
1) І сміявся, і вигравав, і дихав до запаморочення п*янко і лоскотно зелений день.
2) Старенька груша дихає на пальці, їй певно сняться повні жмені груш.
3) Зашуми весною зелен луже, теплий вітре шелести в гіллі.
4) І все навколо витанцьовує: і білі лілії, і зелений очерет, і кучеряві верби, і човен.
5) Гаснув вечір(можливо буде кома) і море внизу килими розгортало барвисті.
Зелений - зелёный
сняться - снятся
теплий - тёплый
Життя наповнене різними подіями, через падіння ми розуміємо як далеко до досконалості, до святості. Чому ж так важко відмовитись від спокус життя? Від погляду із пожадливістю, від осудження ближнього, від заздрості до друга. Чому? А час летить й кожна секунда зближає нас до Суду Божого, а так часто ми думаємо не про вічне, а про низькі пристрасті й дочасні клопоти, ніби нам замінюють те вище, те духовне. Чому? Чому так легко впасти? Причина в тому, що душа, яка є творінням Божим постійно потребує молитви й в час, коли на душі мало молитви дуже легко впасти. Після падіння можна відчути важкість, тому що болото гріха тягне на дно, хоч іноді це болото здається нам теплом, яке гріє душу, хоч насправді це жар гріха, який спалює чистоту душі й кидає у вогонь низьких бажань. Цей жар гріє тіло, яке тягне до гріха. Шлях до Господа через відмову від гріха, з молитвою, з постом, з милостинею, з добрим словом, з добрим ділом. Світ у наш час переповнений гріхом, совість людей часто не те має за істинні цінності. Чому? Чому ті, хто служить Христу серед інших людей сприймаються як диваки? Ціль нашого життя – святість. Ціль - це щось більше, яке виходить за межі нашого уявлення, ціль - це жити з Богом зараз і в майбутньому у Вічності.
1. Друже,будь ласка,зможешь мені допомогти?
2. Дякую,тобі за допомогу.
3. Пробач мені будь ласка,я був невсобі.