Одним із найважливіших питань, яке вирішують ті, хто стоїть на порозі самостійного життя, — ким бути і яким бути в цьому житті.
Замислюючись над цим, я схиляюся до думки, що хочу оволодіти
потрібною суспільству професією соціолога. З цією професією я можу
оцінити ступінь розвитку суспільства, окремих його складових і висловити
свою думку про шляхи його подальшого розвитку.
Разом із цим мені хотілося б об'їздити весь світ, щоб на власні
очі побачити ті місця, про які я чув і читав багато захоплюючих
розповідей.
Але, ким би я не став і де б не працював, я хочу бути щирим і
працьовитим, чесним і добрим, а також не загубити віру в людей, віру в
те, що країна, в якій я живу, вирішить найскладніші свої проблеми, і
людям у цій країні буде жити легко і радісно, що настане кінець війнам
та хворобам, і в цьому світі запанує мир і спокій.
<span><span>Опис картини "Золота осінь у Корелии" В. В. Мєшкова
Картину «Золота осінь у Карелії» намалював В. В. Мєшков. Тут зображений
осінній пейзаж. На передньому плані я бачу коло каменів валунів. Вони
схожі на сім'ю, що намагається триматися разом, але все-таки один камінь
небагато відсторонився. Чагарник, що втратив майже всі свої листочки,
невеликі берізки з яскраво-жовтим листям, червонуваті осинки й високі,
вихідні навіть за верхній край картини, суворі й зелені сосни, єдині не
змінили колір. Ліворуч видний фрагмент опушки, на ній так само розкидані
невеликі камені Задній план не так великий. На правій половині картини
великий достаток дерев з жовтим осіннім листям.</span>
Через цю гущавину не видно лінії обрію. А в лівій половині картини є
на що подивитися. Тут художник запам'ятав ланцюг озер. У них
відбивається похмуре, біло-сіре небо. На ближньому березі кілька дерев.
Те, що перебуває за озером не дуже чітко видно, але розглянути можна,
що на тім бережу розташований невеликий лісочок, а левее ліс уже
густіше. Ну а на обрії праворуч-чисте поле, а ліворуч видні верхівки
дерев. Художник скористався дуже гарною колірною гамою. Усе дерева
жовті, крім сосон, а трава зеленная з жовтим відтінком. Я торік бачив
щось подібне, але без озера. Це було на горі нашого міста. Удалині
виднілася безліч дерев, і вони були все з жовтим листям, але тільки
розкидистий клен стояв з темно-червоним листям, це було дуже красиво. У
цієї картини є одна особливість.
Це подовжений горизонтальний формат полотна. Я думаю це зроблено для
того, щоб якнайбільше передати поетичність ландшафту. Адже коли ми
хочемо сфотографувати людини цілком, те перевертаємо фотоапарат по
вертикалі, а якщо гарний вид з висоти, то по горизонталі. Я думаю, за
цією картиною ховається якийсь зміст, а саме те, що із приходом холодів
не потрібно розбудовуватися й згадувати ті літні дні, а потрібно
дивуватися й просто насолоджуватися осінньою красою нашої природи.
Дивно, але побачивши картину "Золота осінь у Карелії" у перший раз,
вона мені не запам'яталася, а от після того як я написав твір, мені ця
картина дуже сподобалася
</span>
Это какой язык по другому пиши
Як же я люблю свою матусю... Вона така лагідна і ніжна. Коли я їі обіймаю, вона дивиться на мене таким ніжним поглядом, у я кому видно всю її турботу про мене. В цьому погляді, видно, що коли мене немає вдома, то ненька за мною сумує... Мені стає так шкода, що я мало часу проводжу з нею. Як тільки я бачу, що мама сумна, я приходжу і.обіймаю їі, тоді вона зразу веселішає. Яка ж вона мені дорога!