Ой у лузі червона калина похилилася,
1. И тут ветеран сказал: "Мы защищали нашу родину, шли на верную смерть!".
<span>Як би птахи і звірі могли говорити було б так чудово і дивовижно! Уявіть,що ми чуємо розмови птахів,звірів - друзів наших менших.Ми знали б їхні думки,бажання,а саме головне їхнє ставлення до людей.В любий момент ми змогли б допогти їм,порадити,поспівчувати.Ми змогли б мати найкращих друзів,адже собака чи кіт ніколи не зрадить свого друга.Вони так само потребують в нас , як і ми в них! Бережімо все живе - тварин,рослин, і вони нам віддячать</span>
Кожного літа батьки відвозять мене до бабусі і радіють цьому навіть більше ніж сама бабуся . Минулого року бабуся і дідусь вирішили серйозно взятися за моє трудове виховання і це було найгірше рішення котре приходило їм до голови . Рано вранці , чи то була ще ніч , бо було досить темно бабуся коли витягла мене з теплого ліжка . Так рано я ще ніколи не вставав і здавалося що навіть півень ще не збирався кукарікати ! Я мав допомагати бабусі з худобою , я ледь плентався слідом за нею з великою мукою на обличчі і весела посмішка на бабусиному обличчі здавалась мені аж занадто дивною ... Ми зайшли у курник і червоно -чорний півень з довгим червоним гребнем одразу подивився на мене якось вороже ... Дідусь поклав свою руку мені на плече : " Не бійся онуче , піди збери яєчкок ". Та щось слова мені не допомогли , величезних півень витріщився на мене з великою огидою . Я запевнив дідуся що цей півень для мене дурниці і я зовсім не боюсь якогось півника. Асам не без остраху пішов у далекий темний куток де лежало з десяток яєць і почав збирати по трохи у торбу . І тут я відчув як шалений півень стрибнув мені на плечі . Я злякався як ніколи раніше і ноги самі понесли мене геть і навіть не помітив палицю на якій сиділи сонні , ліниві кури перечепився і впав у свіженький навоз . В результаті розбиті яйця і брудна одежа . Бабуся з дідусем посміялися і вирішили , що я для розумової праці