У багатьох із нас удома живуть собака, кіт, папуга, рибки чи якісь екзотичні тварини. Ці створіння стають членами наших родин, ми любимо їх як рідних, дбаємо про їхнє здоров’я. Однак, піклуючись про своїх «домашніх улюбленців», ми зазвичай забуваємо про інших тварин, тих, які нам не належать, дозволяємо кривдити або й знищувати їх… Останнім часом люди надто часто виявляють жорстокість до своїх «менших братів» заради корисливих інтересів. Я вважаю, що це аморально і жорстока поведінка людини стосовно тих, хто насправді потребує її захисту, має бути засуджена суспільством.З давніх-давен людство намагалося жити в злагоді з природою. Людина розумна приручила багатьох тварин, зробила їх своїми друзями й захисниками і, назвавши «меншими братами», зобов’язалася не шкодити їм.<span>Пригадаймо повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків», у якій письменник показав справжнє єднання людини та природи, уміння і навіть потребу «вищої істоти» піклуватися про тих, хто приносить їй користь і дарує радість. Герой цього твору Іван Палійчук змалку щиро любив природу, із вдячністю приймав її дари, умів дбати про тварин. Справжнім святом для парубка були дні на полонині, коли лише овечки ставали його співрозмовниками, його друзями. Коли він подорослішав і почав хазяйнувати, його любов до всього живого тільки зросла: «Як дитина для мами – такою була для нього худібка. Весь час, всі думки займала турбота про сіно, про вигоди маржинці, щоб не заслабла, щоб хто не зурочив, щоб вівці щасливо котились, а корови уположались».</span>Напевно, любов до природи тією чи іншою мірою властива всім нам. Однак, на жаль, сьогодні все частіше можна почути про браконьєрство, про масове знищення тварин та безпідставне знущання над ними. Чому це відбувається? Адже змалечку нас привчають любити «братів менших» і не кривдити їх, а бажання приручити тварину і дбати про неї властиве багатьом… Важко відповісти на таке запитання. Можливо, люди, які нехтують природою, а відтак і світом в цілому, не здатні бачити прекрасне, їм не дано відчувати любов?<span>В оповіданні Є. Гуцала «Лось» описано зіткнення саме такої бездушної людини, вчинки якої продиктовані лише бажанням нажитися на м’ясі беззахисного лося, з маленькими чуйними хлопчиками. Коли читаєш цейтвір, мимоволі хочеться захистити безневинну тварину, покарати браконьєра і навіть плакати з дітьми, для яких вбивство ісрасеня-лося стало справжньою трагедією, першим досвідом невиправданої людської жорстокості. Якщо оповідання Є. Гуцала викликає в читача такі почуття, значить, не псе ще втрачено і люди все ж таки здатні бути благородними, духовними, гуманними.</span><span>Кожен із нас хоче, щоб поряд була віддана й вірна істота, яка любить тільки тебе, радіє тільки тобі і ніколи не зраджує. Такими і є «брати наші менші» – тварини, яких ми наближаємо до себе й називаємо своїми друзями. Однак замало просто мати такого друга. Слід і самому бути другом, який ніколи не зрадить і не образить. Заводячи «домашнього улюбленця», ми повинні відповідати за нього, а отже, зобов’язані бути людьми. Адже хто, як не людина, що гордо називає себе «царем природи», мусить про цю природу дбати?</span>
Виконання моєї улюбленої справи Я дуже люблю малювати.У вільну хвилину я завжди малюю.Чому мені подобається ця справа ? Тому що коли я була маленько мені мама принесла різно кольорові олівці фарби і листки а4 , і ми сіли малювати ,взявши в руку простий олівець ми обмірковували що будемо малювати ,коли ми вирішили ,з<span>годом у справу вже підключаються кольорові олівці чи фарби , ми малювали дерева ,сонечко, веселку над морем , та багато іншого. Одного дня мама ,тато і я вирішили зробити настінну виставку моєї творчості .Прийшли всі наші знайомі і всім подобалися мої малюнки ,ус рідні раділи моїми успіхами . Одного дня мані брат (сестра) подарував(ла) велику книгу там де розповідається як правильно малювати , і я навчилася багато-багато чого Мені дуже подобається малювати зараз мені (скількі-то років) і я досі займаюсь цією най улюбленішой з най улюбленіших справ у моєму житті А ще я займаюсь спортом ,для здоров"я ,до речі спорт допомагає ! І ви бережть мвоє здоров"я!
Замку Я встаю і говорю до мами матусю приготуй будь ласка щось поїсти. Потім коли я зранку поїла Я йду до тата і питаюся Татусю будь ласка можна мені подивитись телевізор Після того як я дивлюсь телевізор Я питаюся у матусі матуся чи можна мені піти на вулицю погуляти
1) Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу. Ліна Костенко
2) Щоб любити – треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити. Василь Сухомлинський
3) Мова — це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова — це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання віків, мова — це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня, інтелектуальна і мислительська діяльність народу. О. Олесь
4) Мова росте елементарно, разом з душею народу. І. Франко
5) “Ти лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть”. Ліна Костенко.
и ещё немного
Я ще можу не противитись, коли ображають мене як людину, але коли ображають мій народ, мою мову, мою культуру, як же я можу не реагувати на це?. Михайло Коцюбинський.
Мова - духовне багатство народу. Василь Сухомлинський
Мова - втiлення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любiмо ïï, вивчаймо ïï, розвиваймо ïï! Борiмося за красу мови, за правильнiсть мови, за приступнiсть мови, за багатство мови... Максим Рильський