Балаклавський
Баришівський
Бердичівський
Берестівський
Бобрицький
Броварський
Праця—труд, справа,робота,діло! смуток—сум,журба,печаль,туга!:))))
Осінь. Напевно, немає жодної людини, яка б не любила таку прекрасну пору. З року в рік приходить золотоволоса красуня на зміну теплому літечку. Бере свої пензлі й хутко починає розфарбовувати кожен листочок. Бачили? Багряний, золотий, помаранчевий, жовтий – яких тільки кольорів не шкодує пані Осінь. З особливою ніжністю ставляться до осені художники. Ось, наприклад, взяти відому картину народного художника Федора Манайла «Золота осінь». Яка ж вона прекрасна ця осінь на полотні. Красується собі різними барвами, випромінює світло та спокій. На картині зображено могутній ліс, який вже давно встиг увібрати всі яскраві кольори. За лісом заховалися височенні карпатські гори. Видно, як снігом трохи притрусило схили. То нагадування, що вже скоро повіє холодом. А ось, в центрі картини, тече кудись вузький струмок. Вода в ньому також уже давно холодна-холодна. Тільки берізки не бояться того холоду. Пускають свої листочки на воду. Пливуть ті листочки, схожі на кораблики, за швидкоплинною течією. Ген біля лісу ледь визирають хатки. Вони також відчули подих осені. Стоять собі одна біля одної, туляться, доповнюючи загальний образ. А над лісом легенький вітерець приніс важкі сіруваті хмари. От-от піде рясний дощ. Художник зумів неймовірно точно передати всю ту красу, якою володіє наша Батьківщина. Тому від картини віє любов’ю, ніжністю, трепетом. А яскраві кольори допомагають насолодитися незабутніми хвилинками поряд із прекрасним.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/zolota-osin-fedir-minaylo-opis/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Я зі своїм другом йшов у вечері з прогулянки , до нас незамітно підкралися наші однокласники.Які нас думали налякати ,але ми помітили їх раніше .І не знали які у них плани.І ось раптом настав цей вирішальний момент !!!!Не однин з нас не налякався ,хоча Коля ще трохи б й не получив зупинку серця.Ми всі разом з цього сміялися
На минулому уроці ми читали надзвичайно цікавий
твір "Митькозавр із Юрківки, або
химера лісового озера", автором якого є Я. Стельмах.
Читаючи це оповідання, я повністю поринула у саме село, до того самого озера. У
оповіданні змальовуються незвичайні та дуже веселі пригоди двох
друзів - Сергійка та Митька, які дуже мріють зробити велике відкриття.
І їм це майже вдається, якби не одне "але". Вони гадали,
що у озері справді живе якась химера, але це не так, це все були
витівки велосипедиста Василя. Як було весело читати той епізод! <span>Мені
дуже сподобався цей твір!</span>